Іноді пластична хірургія представляється єдиним шансом зберегти молодість або підкоригувати свою зовнішність.
Стандарти краси ставлять все більш жорсткі рамки. Завжди варто вдаватися до послуг пластичних хірургів, та в якому разі цього точно не варто робити?
Уявні вади
Невдоволення своєю зовнішністю – це дуже поширене явище серед молоді. В Україні, судячи з даних опитувань, 85% студентів мають нарікання до рис обличчя та іншим частинам тіла. Нічого дивного і ненормального в такої статистики немає. Це пояснюється психологічними причинами, порушеним образом власного «Я». Проблеми в сім’ї, брак уваги або неприйняття серед однолітків можуть породити неадекватність сприйняття власного образу. Людина стає нелюдимим, сором’язливим, не любить дивитися у дзеркало.
Велику роль відіграють мода і стандарти краси, вимагають бездоганної гармонії і симетрії в усьому. Незначні відхилення від уявного ідеалу сприймаються людиною як катастрофа.
Так дівчата можуть сісти на виснажливі дієти і довести себе мало не до анорексії. Жінки частіше, ніж чоловіки, стають відвідувачами клінік пластичної хірургії.
Якщо лікар справжній професіонал, він пояснить людині, що не бачить значних проблем у зовнішності, які вимагають корекції. Це і вірно.
Пластичний хірург не може дати гарантії, що «новий» вигляд сподобається пацієнту. Більше того, є небезпека на ґрунті звичайного невдоволення собою отримати серйозну психологічну травму вже після операції.
Причому саме втручання в організм – це серйозний стрес. Можна знайти компромісні рішення з поліпшення зовнішності або переглянути свої погляди.
Дисморфичний розлад
Є група людей, для яких одержимість власною зовнішністю переросла в психічний розлад. Воно також передбачає порушене сприйняття власної зовнішності, але на відміну від першої категорії потенційних претендентів на «пластику», які страждають дисморфичним розладом не тільки патологічно стурбовані неіснуючими вадами, але і не можуть бути задоволені власним обличчям і тілом.
Нерідко такі люди вдаються до послуг шарлатанів, які обіцяють магічне перетворення, використовують «чудодійні» засоби для збільшення грудей, позбавлення від целюліту і т. д.
Вони прагнуть на стіл до пластичних хірургів, які насправді не можуть їм допомогти, оскільки в цьому випадку набагато корисніше записатися на прийом до психолога, ніж потурати розладу.
Справа, як правило, не обмежується однією пластичною операцією, і пацієнти повертаються знову і знову, часом дійсно отримують справжні, а не уявні потворності з-за надлишку хірургічних втручань.
Це пояснюється тим, що людина, минувши пластичну операцію, зробив скроневу підтяжку або контурну пластику губ, починає відчувати справжню ейфорію, його хвилює приплив адреналіну. На деякий час після операції він стає центром уваги знайомих.
Однак проходить пара тижнів, і екзальтація спадає, повертається сувора дійсність, з’ясовується, що операція не вирішила проблем, а манія потребує нових змін у зовнішності.
Примітно, що отримати дисморфичний розлад можуть люди, які не мали його до першої операції. Догляд ейфорії вимагатиме повернення в крісло лікаря.
Так, Британська асоціація пластичних хірургів навела дані, які стверджують, що приблизно 40% пацієнтів, які пройшли процедуру ін’єкції ботокса, проявляють компульсивне прагнення повторити операцію.
З цієї причини людям з уявними вадами, порушеним сприйняттям образу власного «Я» вкрай небажано потрапляти до пластичного хірурга.
Чесний лікар зобов’язаний відмовити клієнту з дисморфичним розладом.
Коли потрібна пластична операція?
Звичайно, варто зробити пластичну операцію дітям, які страждають від цілком виражених, а не уявних косметичних дефектів.
Підліткове середовище дуже жорстоко реагує на однолітків, які чимось відрізняються від інших дітей, перетворює їх в ізгоїв, об’єкти насмішок і знущань.
Якщо у дитини заяча губа, вовча паща, велика родима пляма на обличчі або занадто відстовбурчені вуха, то батькам треба знайти лікаря, який призведе операцію по усуненню капловухості або видалення заячої губи.
В іншому випадку є загроза, що дитина стане замкнутим і відлюдькуватим. Це може призвести не тільки до серйозних психологічних травм, але і гальмування інтелектуального зростання.
На сьогоднішній день існують міжнародні програми допомоги дітям з вродженими каліцтвами. Операції проводяться ще в дитинстві, що дає гарантію на нормальне життя в майбутньому.
Якщо батькам не вдалося виправити патологію в самому ранньому віці, це не пізно зробити і потім.
Нова зовнішність допоможе позбутися від комплексів і подивитися по-новому на життя. Виправивши особа, можна виправити і долю людини.
Примітно, що концепція «нове обличчя – нова доля» знайшла своє застосування в пенітенціарній системі деяких країн. Злочинцям, які потрапили у в’язницю, пропонують зробити пластичні операції по корекції вад безкоштовно.
Це допомагає їм психологічно перебудуватися, відійти від колишньої світоглядної парадигми. Люди, які вийшли з ув’язнення і отримали нову зовнішність, прагнуть побудувати життя по-новому, відмовившись повертатися в кримінал.
«Пластику» актуальна і для дорослих з вираженими відхиленнями. Люди, які пережили автомобільні катастрофи та інші нещасні випадки, насилу повертаються до нормального життя, якщо аварія залишила відбиток на обличчі. Своєчасне видалення шрамів допоможе їм впоратися з цим завданням.
Пластичні операції по зменшенню стегон, маммопластика можуть стати в нагоді, коли жінки незадоволені станом свого тіла, наприклад, у зв’язку з минулими пологами. Проконсультуйтеся у пластичного хірурга, перш ніж записуватися на операцію, пройдіть ЕКГ та УЗД.
В цілому, підходити до пластичної операції потрібно дуже виважено. Адже далеко не завжди здаються вади реальні, і навіть багато дійсні вади зовнішності можна виправити без хірургічного втручання за допомогою здорового харчування і спорту.