Причини, клініка і лікування коклюшу

Коклюш – це поширене інфекційне захворювання, що характеризується нападами сильного спазматичного кашлю. За статистикою, у світі щороку помирає від цієї недуги понад 600 тисяч чоловік, а заражається в 10 разів більше (60 мільйонів).

Вважається, що в групу ризику потрапляють в основному діти, але і у дорослих хвороба зустрічається досить часто. При дослідженні хворих з тривалим безперервним кашлем, у 25% випадків була виявлена коклюшна інфекція.

Збудником хвороби є аеробний грамнегативний кокк (Bordetella pertusis). Хвороботворний мікроорганізм не може довго існувати поза тіла носія. Годину впливу прямими сонячними променями знищує паличку коклюшу. Також пригнічувальну дію надають нагрівання (до 50 – 60 градусів Цельсія) і обробка дезинфікуючими хімічними засобами.

Головне джерело зараження – хвора на кашлюк або бактеріоносій (практично здорова людина, але носить в собі і виділяє збудників інфекційного захворювання).

Передається захворювання повітряно-крапельним шляхом (активний, емоційна розмова, чхання, кашель). Недуга поширюється тільки від людини до людині до кінця спазматичного періоду (30 днів).

Напади кашлю викликає ендотоксин, який виділяється при загибелі бактерій. Подразнення гортані відбувається при сміху, бесіді, дотику. При тривалому впливі інфекції можливі рефлекторне блювання і судинна дистонія.

Клініка хвороби супроводжується місцевою запальною реакцією. Проникаючи в організм через слизову оболонку респіраторного тракту, мікроби приліплюються до бронхів. Далі бактерії не поширюються.

Симптоматика кашлюку розвивається поступово. На ранніх стадіях спостерігається:

  • першіння в горлі;
  • дискомфорт у верхніх дихальних шляхах;
  • реприз (свистяче дихання);
  • риніт з виділенням слизу;
  • легкий, сухий кашель.

Найчастіше напади виникають в нічний або ранковий час. При цьому спостерігається набряк і крововиливи на шкірі, кон’юнктивіт.

Діагностикою зараження займається лікар-інфекціоніст. Для визначення захворювання проводиться:

  • збір анамнезу (з’ясовується інформація про контакти хворого, вакцинації і щеплення);
  • візуальний огляд;
  • лабораторне дослідження (визначення збудника в слизу носоглотки і антитіл в крові).

Лікування коклюшу потрібно починати своєчасно. Ускладненнями хвороби є ураження легень (пневмонія, бронхіт), порушення роботи головного мозку (енцефалопатія), розвиток гриж, випадання прямої кишки.

Способи впливу на джерело інфекції залежать від тяжкості перебігу недуги. Терапія може проводитися як в домашніх умовах, так і спеціалізованих медичних установах. Госпіталізація показана при порушеннях дихання, кровообігу мозку.

Фармакотерапія проводиться на ранніх стадіях розвитку інфекції. При середніх і легких формах застосовують Еритроміцин», «Макропен», «Азитрал», «Рулид», «Клацил», «Амоксиклав». При важких – «Ампіцилін», «Левоміцитин», «Аміноглікозид».

Прискорити одужання можна, забезпечивши хворому комфортні умови:

  • щадний режим дня;
  • індивідуальні прогулянки;
  • оптимальну температуру повітря.

Не зайвим буде дотримуватися дієти для зменшення блювотних позивів. Їжу необхідно вживати малими порціями 5 – 6 разів на день. Раціон харчування повинен включати продукти, багаті вітамінами.

Для зменшення гіпоксії застосовуються седативні і судинорозширювальні препарати. Також недолік кисню усувається за допомогою глюкокортикоїдних гормонів і киснетерапії. При алергічних проявах лікарі прописують антигістаміни.

Запобігти появі кашлюку можна вакцинопрофілактикою. За даними досліджень, ймовірність зараження інфекцією після щеплення зменшується на 80%. При виявленні захворювання в дитячому закладі необхідно ізолювати весь колектив на строк до одного місяця і провести дворазовий огляд всіх людей, які контактували з хворим.

Leave a Comment