Дилатаційна кардіоміопатія камер серця

Патологія серцевого міокарда, при якій відбувається розширення серцевих камер – небезпечне захворювання, що загрожує появою серйозних наслідків для всього організму. Хвороба називається дилатаційна кардіоміопатія. Розширення камери серця не призводить до її ущільнення.

Посилення хвороби пов’язане з тим, що шлуночки розтягуються й втрачають свою здатність до скорочення. Серцевий м’яз при такому положенні дуже швидко виснажується.

Хвороба загрожує раптовою смертю пацієнта. Вікова група хворих дилатаційної кардіоміопатією – від 20 до 55 років, в більшості випадків зустрічається у чоловіків.

Що це таке

Дилатаційна кардіоміопатія (код за мкх 10 – міжнародна класифікація хвороб), збірна назва для різних захворювань і патологічних процесів в організмі людини, які призводять до порушення серцевого міокарда. Природа даних захворювань і явищ не ясна.

Діагностика хвороби утруднена відсутністю вираженої симптоматики, так як організм ще в змозі компенсувати порушення роботи міокарда і серцевої м’язи.

Клінічна картина

Перші симптоми дилатаційної кардіоміопатії у дітей і дорослих проявляються тільки з зменшенням міофібрил – структур клітин, наявністю яких забезпечується скоротлива функція серцевого м’яза. Разом з цим, починає знижуватися обмін метаболічних речовин всередині клітин.

При розвитку кардіоміопатії з дилатацією порожнин серця на перших стадіях, орган в змозі зберігати свої функціональні обов’язки на нормальному рівні.

Дилатація камер серця

Надалі захворювання може стати причиною розвитку серйозних ускладнень:

  • Збільшення обсягу міокарда.
  • Порушення роботи клапанів серця.
  • Застійні процеси в системі кровообігу.
  • Зменшення обсягів крові, яка надходить в аорту з систоли.
  • Розвиток серцевої недостатності хронічного характеру.
  • Нестача кисню в серцевому м’язі.

Всі вищевказані відхилення в роботі серця, призводять до порушень центральної нервової та ендокринної системи. Підвищене вироблення гормонів вкрай негативно впливає на біологічні складові крові. Кров стає густішою, що, в свою чергу, призводить до формування численних тромбів, які закупорюють кровоносні судини.

Без своєчасно встановленого діагнозу і правильного лікування, серцевий м’яз повністю ослабне, призведе до дистрофії внутрішніх органів, і настане раптовий летальний результат.

Фактори, що викликають розвиток захворювання

Захворювання серцевого м’яза, при якому відзначається виснаження міокарда, ділиться на два типи в залежності від причин, що спонукали до його розвитку – первинна і вторинна кардіоміопатія.

До первинної форми відноситься порушення міокарда, природа яких невідома.

Лікарі можуть тільки припускати можливі причини дилатаційної кардіоміопатії:

  • Спадковий фактор. Якщо у людини в роду є родичі, які мали серйозні проблеми з серцем, існує високий ризик того, що генетично передасться кардіоміопатія.
  • Захворювання аутоімунного типу, які провокує розвиток аутоімунних змін в міокардиті (васкуліт, гломерулонефрит, артрит).
  • Вторинний тип кардіоміопатії виникає з причини різних патологій, природа яких вивчена медициною:

    • Ішемія.
    • Вади серцевих клапанів.
    • Міокардит.
    • Гіпертензія артерій.
    • Хвороби вірусного походження — герпесы, грип.
    • Інтоксикація організму алкогольними напоями, наркотичними речовинами.
    • Надмірне куріння.
    • Вживання вузьконаправлених медичних препаратів, які використовуються для лікування онкологічних захворювань.
    • Порушення гормонального фону (при суворої дієти, голодування, авітамінозу).
    • Захворювання ендокринної системи – всі види цукрового діабету, патологічні процеси в наднирниках, порушення в щитовидній залозі.
    • Надмірне емоційне та фізичне перенапруження.

    Всі ці причини можуть і не призвести до розвитку патології міокарда. Але якщо у людини існує спадковий фактор, він знаходиться в зоні ризику. При наявності генетичної схильності прогноз на майбутнє вкрай несприятливий, особливо, якщо людина веде неправильний спосіб життя і має шкідливі звички.

    Симптоми

    На першій стадії розвитку хвороби, зовнішні симптоми відсутня. Будь-які зміни може показати тільки ехокардіограма. Клінічна картина проявляється в період порушення процесу кровообігу і формування застоїв в кровоносних судинах.

    Основні симптоми кардіоміопатії:

    • Задишка. Спочатку проблеми з диханням з’являються тільки після фізичних навантажень, надалі задишка починає мучити при пасивному стані, і крайня ступінь – з’являється, коли людина займає горизонтальне положення.
    • Астма, легеневий набряк та інші порушення дихальної функції. Як правило, разом з задухою виникає мокрий кашель, у мокроті виділяються кров’яні прожилки. Під час нападів ядухи у пацієнта відзначається посиніння верхніх і нижніх кінцівок, на губах, кінчику носа. Астматичні напади виникають, в більшості випадків, під час нічного сну.
    • Набряклість кінцівок.
    • Почуття постійної втоми.
    • Швидка стомлюваність.
    • Больові відчуття в області печінки.
    • Напади прискореного серцебиття (тахікардія).
    • Непритомні стану.
    • Запаморочення.
    • Проблеми з сечовипусканням. Пацієнт може занадто часто відчувати потребу сходити в туалет, і навпаки.
    • Безсоння.
    • Порушення пам’яті.
    • Часта, безпричинна зміна настрою.
    • Болі в області грудей.

    Часті болі в області грудей, може бути ознакою дилатаційної кардіоміопатії

    Коли кардіоміопатія знаходиться на вкрай стадії розвитку, пацієнт починає під час сну використовувати сидячу позу, щоб скоротити задишку.

    Живіт завжди збільшується, що викликана скупченням великої кількості рідини в черевній порожнині. При найменшій фізичній активності з’являється задишка. При прослуховуванні легень відзначається наявність булькаючого звуку.

    Діагностика та терапевтичні методи

    Для встановлення діагнозу проводиться ряд медичних аналізів, вивчається анамнез пацієнта. Забір крові робиться для проведення аналізів – біохімічного, імунологічного та коагулограми. Пацієнту необхідно пройти рентген, фонокардиограмму, эхокардиограмму.

    Для лікування кардіоміопатії використовуються консервативні методи, при особливо важких випадках проводиться хірургічна операція. Пацієнту потрібно морально підготуватися до того, що прийом медичних препаратів буде довічним. Призначаються ліки групи інгібіторів, адреноблокаторів, діуретиків, серцевих глікозидів.

    Операція при кардіоміопатії рекомендується тільки в крайніх випадках, так як даний вид оперативного втручання вкрай складний, і багато хто з пацієнтів помирають під час її проведення.

    Сучасна кардіохірургія пропонує наступні операційні методи для лікування кардіоміопатії:

    • Установка електрокардіостимулятора.
    • Протез клапана.
    • Імплантація механічного насоса для перекачування крові.
    • Установка экстракардиального каркаса.

    Якщо операція пройшла успішно, відсоток виживання дуже високий. Незважаючи на це, такі хірургічні втручання не мають широкого розповсюдження через дуже високу вартість довгі черги на донорські органи.

    Кардіоміопатії у дітей

    Кардіоміопатія у дітей може бути вродженим, або придбаватися внаслідок травм під час пологової діяльності, або якщо мати під час вагітності перенесла важкі інфекційні хвороби. Лікування кардіоміопатії у дитини ідентично, як у дорослих пацієнтів.

    Використання методів народної медицини при лікуванні кардіоміопатії не має ефекту. Беручи відвари з лікувальних трав – календули, ромашки або кропиви собачої, можна посприяти поліпшенню загального стану організму, але впливу на серцеві шлуночки надано не буде.

    Також Вам буде цікаво:

    Leave a Comment