Живіт в людському організмі – найбільш незахищена область, травми і удари тут зустрічаються часто, особливо в підлітковому віці. Більшість з них не представляє загрози, і не вимагають термінового медичного втручання, але деякі мають досить серйозні наслідки. Травми внутрішніх органів з пошкодженням кровоносних судин – одна з частих причин госпіталізації. Якщо виникло паренхиматозное кровотеча при пораненні, і було вчасно не помічено і не зупинено, воно несе в собі загрозу розвитку ускладнень, аж до летального результату.
Які органи відносяться до паренхіматозних
Що таке паренхіматозні органи? Це органи, які в більшості своїй не мають порожнини, основна тканина яких рясно забезпечена сіткою кровоносних судин. Паренхіматозні органи у людини задіяні в життєво важливих процесах в організмі: у забезпеченні дихання, харчування тканин, очищення.
Паренхіматозні органи і кровоносні судини
До цієї групи відносяться:
- легкі – основний постачальник кисню і утилізатор вуглекислого газу, легенева тканина забезпечує газообмін через мережу дрібних капілярів і альвеол;
- печінка – «фабрика» очищення крові від токсинів, що утворилися в процесі розщеплення речовин, крім того, бере участь у виробленні деяких ферментів;
- селезінка – важливий орган кровотворення поряд з кістковим мозком, є місцем зберігання молодих пристигаючим клітин крові і місцем утилізації клітин, які відпрацювали свій термін;
- підшлункова залоза – головний орган, що виробляє інсулін;
- нирки регулюють процес виділення рідини і розчинених в ній продуктів розпаду.
Основна тканина паренхіматозних органів має багате кровопостачання, і навіть найменша травма здатна викликати масивна внутрішня кровотеча.
Чим небезпечні паренхіматозні кровотечі
При внутрішній кровотечі відбувається вилив крові: в навколишню тканину, в порожнину органу, у вільну порожнину (плевральну, черевну, тазову). З ураженої судини виділяють: артеріальна, венозна, капілярна кровотеча. Наприклад, венозна кровотеча може виникнути при пораненні ворітної вени печінки, відрізняється стрімким наростанням симптомів, масивною крововтратою, ймовірністю розвитку геморагічного шоку.
Капілярні паренхіматозні кровотечі розвиваються повільно, часто початок їх залишається непоміченим. Кров виливається в порожнину малими дозами, поступово приводячи до анемії, попутно запускаючи процес розвитку перитоніту (запалення очеревини).
Ураження паренхіматозних органів відрізняються тим, що із-за особливостей будови, у них не відбувається спазм судин, і не працює повною мірою механізм самостійної зупинки кровотечі.
А з-за високої концентрації кровоносних судин відбувається просочування крові за все ранової поверхні. Зменшення кількості еритроцитів веде до обмеження поставок кисню, першим на це реагує головний мозок, з’являються симптоми гіпоксії.
Геморагічний шок
Причини розвитку
- За статистикою, основною причиною, що призводить до пошкодження судин, є травми.
- Інфекційні захворювання, що викликають порушення цілісності тканин, наприклад, туберкульоз.
- Злоякісні новоутворення в останній стадії викликають кровотечу при розпаді пухлини.
- Доброякісні новоутворення, у разі їх розриву.
Для кожного паренхіматозного органу існують свої найбільш часті причини, ознаки і особливості розвитку кровотечі.
Легкі часто травмуються гострими краями ребер при їх переломі. Тому, при підозрі на перелом ребер категорично протипоказано туге бинтування. Також частою причиною є кровоточивість при туберкульозі і онкозахворюваннях. Основними симптомами кровотеч є кровохаркання, задишка, тиск і стиснення в грудній клітці.
Печінковий кровотеча зазвичай спостерігається при наскрізному пораненні або тупий травмі живота. Набагато рідше, але зустрічається кровотеча при ураженні паразитами. Характеризується швидким розвитком перитоніту, сильними больовими відчуттями, можливістю розвитку геморагічного шоку.
Селезінка. Травм цього органу більше схильні підлітки. Часто первинно виникає кровотеча під капсулу. Лише через кілька днів, від перерозтягнення, розривається капсула, виливаючи накопичилася рідина в порожнину.
Травми підшлункової залози – явище рідкісне, як і власне кровотечі, основними причинами призводять до пошкодження судин стають кісти і злоякісні пухлини.
Нирки зазвичай травмуються при досить сильному ударі або здавленні, а так само при розриві кіст. Кровотеча нирок супроводжується характерним забарвленням сечі і сильними болями, може виникати як в просвіт органа, так і у тазову порожнину.
Ознаки і симптоми
Стан, викликане венозною кровотечею, зазвичай не викликає сумнівів у необхідності медичної допомоги, складніше йде справа з капілярним.
Перші ознаки паренхіматозної кровотечі багато в чому схожі з проявами загального нездужання:
- сильна втома, слабкість, бажання прилягти;
- запаморочення, миготіння «мушок» перед очима;
- спрага, сухість слизової оболонки ротової;
- наростаюча блідість, озноб;
- падіння артеріального тиску при прискореному нитевидном пульсі.
Запаморочення
Крім цього існують окремі симптоми залежно від ураженого органу. Слід насторожитися при появі: кровохаркання, гострого болю у животі, зміну забарвлення сечі, появі давили болю за грудиною і задишки.
Надання своєчасної допомоги
Успішна боротьба з кровотечею і подальше відновлення багато в чому залежать від того, наскільки правильно і своєчасно була надана перша допомога при паренхиматозном кровотечі.
Звичні заходи (притиснення судини, накладення джгута) в даному випадку не працюють. Головне завдання – доставити пацієнта у найближчий медичний заклад, як можна швидше.
Прикладання холоду
До приїзду «швидкої» слід укласти людини, на передбачуване місце кровотечі накладають холод. Для цього можна використовувати грілку з льодом, термічні пакети або звичайну пляшку з холодною водою. При стрімкому зниженні артеріального тиску, ножний кінець піднімають на 30 -40 сантиметрів вище рівня серця.
Важливий постійний контроль над диханням і частотою серцевих скорочень, при необхідності проводять реанімаційні заходи. Протипоказано давати потерпілому які-небудь ліки, в тому числі і знеболюючі, їжу і питво, а при сильній спразі дозволяється полоскати рот водою.
При зверненні до лікарні
В умовах стаціонару діагностика складається із збору анамнезу і об’єктивне обстеження постраждалого:
- важливим моментом є наявність тупої травми або проникаючого поранення грудної, черевної, тазової порожнин;
- ймовірні захворювання інфекційного характеру або новоутворення;
- пальпація і перкусійний огляд;
- зміна нормативних параметрів – АТ, ЧСС, температури тіла.
- клінічне дослідження виявляє ознаки гострої втрати крові.
При підозрі на ураження органів черевної або тазової порожнини істотну допомогу надає ультразвукове дослідження. При необхідності проводиться ендоскопія.
Лікарська допомога в умовах стаціонару
Остаточне лікування, боротьба з кровотечею та відновлення втраченого об’єму крові, відбувається в умовах стаціонару. Зупинка паренхіматозної кровотечі – завдання не просте. Кровоспинні препарати, таки як вікасол і амінокапронова кислота, не надають належного впливу. Зазвичай доводиться вдаватися до хірургічного методу втручання, але і при цьому ніжна тканина паренхіми часто проривається і кровоточить.
В якості допоміжних методів використовують діатермокоагуляцію, накладання гемостатичних губок, переливання цільної донорської крові, плазми і тромбоцитарної маси. При неможливості ушивання органу проводиться його резекція або видалення. Згодом, основним завданням стає недопущення розвитку шоку від гострої крововтрати, відновлення необхідного циркулюючого об’єму крові.
Важливо пам’ятати, що паренхиматозное кровотеча при пораненні не здатна зупинитися самостійно, а кожен втрачений час і день погіршують стан потерпілого і підвищують ризик ускладнень. Особливо небезпечні змішані кровотечі, які при невчасно наданої медичної допомоги призводять до летального результату.