У будинку, де прозвучало слово «інсульт», життя починає ділитися на «до» і «після».
Ще вчора ніщо, здавалося, не віщувало біди, а сьогодні ми відчуваємо відчай і безмежну тривогу за життя близької нам людини. Тим не менш, з часом на зміну розгубленості неминуче приходить питання: «Що ж далі?». А далі – реабілітація.
Скільки потрібно часу? В першу чергу, все залежить від ступеня ураження мозку, віку і загального стану організму потерпілого.
Однак не менш важлива роль у такій ситуації відводиться оточуючим хворого: щоб витягнути його з хвороби і допомогти як можна повніше і швидше відновитися, від нас буде потрібно щоденна праця, самовіддача і терпіння.
Діагноз – не вирок
Повноцінна робота головного мозку неможлива без постійного припливу крові. При інсульті ж такий приплив блокується внаслідок розриву або закупорки живлять її судин. В результаті кисневе голодування у постраждалих зонах мозку викликає в них незворотні зміни і втрату певних функцій організму, контрольованих цими зонами.
Навіть важкі форми цього захворювання не завжди означають невідворотність довічного постільного режиму. Природа створила такі компенсаторні механізми в людському організмі, які дозволяють збереженим нервовим клітинам частково або повністю брати на себе функції втрачених.
Мова йде про тимчасово неактивних клітинах, які знаходяться в безпосередній близькості від вогнища ураження. Їх-то і потрібно змусити працювати. Найкраще це вдається за допомогою щоденних вправ.
Фізичні вправи після інсульту
Лікувальна гімнастика, масаж і вправи для відновлення мовлення необхідно починати відразу, як тільки дозволить стан хворого. Проводити їх потрібно щодня, з поступовим збільшенням навантаження і тривалості занять, особливо в перші місяці після перенесеного удару.
Масаж
Для того щоб запобігти розвитку таких ускладнень, як м’язовий спазм і прогресуюча тугорухомість у суглобах кінцівок, з перших днів необхідно проводити масаж, що включає розслаблюючі легкі погладжування і розтирання, які підсилюють кровообіг і лімфодренаж в м’язах. Робити його потрібно щодня, поступово збільшуючи тривалість з 10 до 20-25 хвилин.
Гімнастика
Зазвичай фізичні вправи (згинання-розгинання, приведення-відведення, обертання кінцівок) лікар-реабілітолог може призначити вже через два-три тижні після інсульту. Головний принцип – постійні заняття з поступовим збільшенням їх тривалості і навантаження.
Виконуються такі вправи по 10-30 хвилин двічі в день, лежачи на спині або на здоровому боці. У перший час для виконання таких вправ хворому може знадобитися ваша допомога – підвісьте його знерухомлену ногу або руку на рушник і допомагайте здійснювати необхідні рухи. Час від часу обов’язково влаштовуйте короткі перерви.
Вправи на дрібну моторику
Якщо зберігається хоча б невелика рухливість пальців рук, посилити її допоможуть заняття з гумовими кільцями і м’ячами, кистьові еспандером. Розробкою кисті (згинання і розгинання) корисно також займатися з участю здорової руки.
Не забувайте про вправи на дрібну моторику – перебирання в руці дрібних предметів (горіхів, ґудзиків та ін), ліплення з пластиліну, зав’язування і розв’язування шнурків, застібання і розстібання гудзиків – вони не тільки допомагають відновлювати тонус м’язів, точність рухів і рухливість суглобів, але і сприяють більш активному відновленню функцій мозку.
Вчимося сидіти
З моменту, коли хворому буде дозволено сідати, важливо допомагати йому це робити правильно. У перші 2-3 дні просто на 3-5-10 хвилин піднімайте його голову і плечі, підкладаючи під них подушки і поступово таким чином переводячи в полувертикальное положення.
Через кілька днів таких тренувань хворий, ймовірно, вже зможе сидіти з опущеними ногами. Під спину, при цьому, йому потрібно підкласти подушку під ноги поставити лавку, а постраждалу руку зафіксувати за допомогою м’якої тканини.
Тривалість таких «сеансів» потрібно збільшувати: почавши з 5-10 хвилин, знову ж таки, поступово довести до 1-2 годин. Добре, якщо в цей час він зможе по мірі сил розробляти м’язи ніг за допомогою нескладних вправ, готуючи, таким чином, своє тіло до освоєння ходьби.
Вчимося стояти і ходити
Після того, як будуть освоєні навички сидіння, можна переходити до більш складним завданням – стояння і ходіння. Допоможіть хворому встати з ліжка, підтримуючи його рукою за талію, а ногою намагаючись зафіксувати його колінний суглоб в розігнутому положенні.
Прослідкуйте, щоб він стояв, випроставшись і рівномірно розподіливши вагу тіла на обидві ноги. Для першого разу буде достатньо простояти зовсім небагато – всього 1-3 хвилини.
Щоденні тренування дозволять поступово збільшувати і тривалість таких тренувань, і самостійність хворого – з часом він навчиться обходитися і без вашої допомоги, тримаючись за спинку ліжка або надійну скобу, яку спеціально для цього потрібно вмонтована в стіну.
Дуже важливий етап – відновлення навичок активної ходьби. Для цього використовуються ходьба з підтримкою іншої людини, в рухомому манежі або спеціальній колясці, ходьба за допомогою палиці. Заключний етап – ходьба по сходах.
При необхідності, наприклад, якщо є відвисання стопи, підберіть хворому спеціальне ортопедичне взуття або високі черевики на шнурівці. Як тільки дозволить стан хворого, обов’язково робіть з ним щоденні прогулянки на свіжому повітрі.
Вчимося говорити і розуміти мову
Частим наслідком інсульту є такі мовні розлади, як афазія (труднощі з викладом і розумінням мови) і дизартрія (труднощі з вимовою звуків). Також можливі порушення, пов’язані зі здатністю до рахунку, впізнавання і запам’ятовування дат і чисел.
На жаль, відновлення мовних функцій – процес тривалий і іноді може тривати до 3-4 років. Краще, якщо вирішувати цю проблему ви будете у співпраці з досвідченими лікарями: неврологом і логопедом. Ми ж обмежимося лише загальними рекомендаціями:
- Звертаючись до хворого, намагайтеся так формулювати свої питання, щоб він міг відповідати на них односкладово: «так» або «ні».
- Говоріть чітко і повільно, використовуючи прості слова і пропозиції. Терпляче чекайте відповіді.
- Щодня займайтеся з хворим різними вправами, тренують вимова звуків і слів, включаючи вправи для лицьових м’язів, які необхідно робити перед дзеркалом.
- Вчіть хворого чіткому вимові кожного звуку в слові, фокусувати свідомість на правильній вимові слів, говорити голосно і повільно, контролювати ритм дихання в процесі мовлення.
- Доброзичливо і спокійно просіть хворого повторити ті слова, які ви не зрозуміли.
І ще кілька порад
- Постарайтеся забезпечити людині, що перенесла інсульт, найбільш комфортні та безпечні умови для задоволення його повсякденних потреб.
- Зверніть увагу на спальне місце хворого: матрац повинен бути жорстким і рівним. Подбайте про боротьбу з пролежнями, якщо хворий знаходиться в нерухомому стані; регулярно провітрюйте приміщення, але не створювати протягів.
- Важливо, щоб у хворого в разі необхідності завжди була можливість привернути до себе увагу близьких або покликати на допомогу. Це можна зробити, наприклад, за допомогою невеликого дзвоника, який можна покласти на приліжкову тумбочку.
- Для того щоб допомогти хворому розрізняти право і ліво, надіньте на руку йому годинник, браслет або пов’яжіть яскраву стрічку. Подібним же чином можна зробити йому яскраві мітки (наклейки) на рукаві, штанині, черевику.
- При труднощах з орієнтацією в просторі спробуйте яскравими стікерами на стінах позначити шлях, який він щодня робить по дому в ванну, кухню і т. п.
- Не залишайте людину, яка перенесла інсульт, без нагляду. Часто такі люди забувають дорогу до будинку і можуть заблукати навіть в добре знайомої місцевості. Зробіть так, щоб при ньому завжди знаходилася записка, на якій вказано його ім’я, адреса, телефони рідних.
- І ще один, мабуть, найголовніша порада. Пам’ятайте, якими б важкими не були наслідки перенесеної хвороби, турбота, увага і підтримка людей, що люблять, часом здатні зробити для потерпілого особи більше, ніж будь-які медичні процедури та ліки!