Смерть остаточна і неминуча – Життя повне можливостей, пригод, таємниць і загадок. І це, мабуть, єдиний досвід, який ми з часом все пізнаємо.
Але між цими двома фазами існує відносно невеликий перехідний проміжок – етап, на якому біологічні процеси все ще оборотні.
Його тривалість обумовлена терміном, протягом якого вищі відділи головного мозку зберігають свою життєздатність в умовах зниженого вмісту кисню в крові.
Сьогодні медицина намагається узагальнити пережитий досвід багатьох сотень тисяч людей і знайти відповіді на питання, що ж собою являє клінічна смерть, і чому люди, ніяк не пов’язані між собою, незалежно описують подібні відчуття і переживання?
Серед усіх гіпотез, найбільш активно обговорюваних світовим співтовариством, можна виділити декілька, які дійсно заслуговують уваги:
1. «Прощання з тілом» – можна пояснити реакцій скронево-тім’яної області, формує «картинку» реальності і відповідає за об’єднання та інтерпретацію даних, що надходять від рецепторів всіх органів почуттів.
І якщо ця її частина схильна тимчасових змін – міняється і саме сприйняття, які багато інтерпретують як досить реалістичне і усвідомлене «прощання з тілом».
У рамках експериментів провідних медичних університетів – аналогічних результатів вдалося домогтися, стимуляцією часткою скронево-тім’яної зони короткочасними електричними мікро імпульсами, не доводячи їх до критичного стану.
Крім того, фахівці схильні асоціювати факти «достовірного усвідомлення того, що відбувається» за вкрай рідкісними випадками продовження роботи свідомості під дією анестезії. І хоча такі спогади у пацієнтів зберігається досить рідко (не більше 0,001%, тобто 1 з 1000), воно дійсно може бути підставою для помилкового уявлення про «вихід».
2. «Тунельний світло» – породжується надлишком CO2 і низьким вмістом O2 в крові, які здатні робити істотний вплив на механізми зору, і ініціювати появу ефектів тунелів і білого світіння, що супроводжуються станом спокою й умиротворення.
Про це свідчать дослідження кардіологічних пацієнтів, які виявили взаємозв’язок між подібними станами і підвищеним рівнем CO2 в кровотоці.
3. Ейфорія та галюцинації. Численними клінічними дослідженнями (як, наприклад, у випадках діагностики серцевих нападів) доведено, що головну ключову роль у появі галюцинацій – грає блокування кровотоку мозку, що супроводжується різким зменшенням надходження кисню в організм з надмірним вмістом в ньому вуглекислого газу.
Відео моніторинг ЕЕГ пацієнтів, що перебували в захопленому экстатичном стані, підтвердив точний збіг «сходження теофании» (бачення святих образів) з судомною (епілептичної) активністю правобічних скроневих часток.
Основна причина уявній реальності галюцинацій полягає в тому, що при їх виникненні, як і при звичайному нормальному сприйнятті – беруть участь одні й ті ж фізіологічні системи і механізми. При виникненні звукових галюцинацій – активізуються слухові шляху; при появі зорових образів – області, відповідальні за візуалізацію зображень.
Спотворене відчуття часу – породжує ефект «перегляду картини життя, яка як би проноситься перед очима». Під час подібної кризи, саме поняття часу – досить суб’єктивно і змінно, так як випробовувані «переживання кінця» тривають не весь час, а виникають лише тоді, коли кора повертається до повноцінного функціонування, з поетапним відновленням найбільш яскравих образів пам’яті.
4. Відсутність болю і страху – вчені здатні пояснити різким збільшенням вироблення з викидом великої кількості морфиноподобных речовин і ендорфінів, яке відбувається під час сильного стресу або екстремального впливу. Тому деяких пацієнтів – очікування «жаху страху кінця» вражає своїм спокоєм і умиротворенням.
5. Надчутливих сприйняття – може бути викликано значним сплеском високої активності свідомості в миті передують настанню смерті, як мінімум в перші 30 секунд, коли відбувається зупинка серця. Дослідження цих процесів проводилися на тваринах, яким імплантували імплантовані електроди, і фіксували прояви підвищеної чутливості і «гіпертрофованого свідомості» у випадках короткочасної зупинки серця.
«Що так тихо… кричу – а навколо порожнеча, сон від яві вже не можу відрізнити. Гей, Апостол, давай – зачиняй ворота, нікого не впускай, на Землі дай пожити!»
Нерідко в роботах зарубіжних авторів проявляється тенденція своєрідного тлумачення – численного досвіду подібних переживань як незаперечного наукового доказу множинності світів і паралельних всесвітів. Вчені вважають такий підхід, принаймні, не заможним.
Структура мозку і рівень його еволюційного розвитку – єдині для всіх. Тому патологічні реакції вмираючого і оживающего мозку, закономірності проявів процесів – в основному однотипні.
На жаль, точними й однозначними відповідями на ці запитання наука поки що не має!