Плевритом називають запальний процес в гладкій серозної оболонці легенів. У більшості випадків він виступає як вторинне захворювання (ускладнення патології легенів та інших внутрішніх органів).
За статистикою, від 5 до 15% звертаються в медичні установи за такого погіршення здоров’я, хворі плевритом. Запалення плеври фіксується в 300 випадків на 100 тисяч населення.
Причини появи хвороби залежать від виду і ускладнень первинного захворювання. Розрізняють два основних типи плевриту.
1. Інфекційний</strong>. Головним джерелом ураження плеври є хвороботворні мікроорганізми (віруси, грибки, бактерії, паразити). При цьому спостерігається поява гнійного відокремлюваного (ексудату).
Важливо знати, що така форма хвороби може привести до летального результату. У групу ризику потрапляють всі вікові категорії, але відсоток захворюваності у літніх людей і дітей вище.
Інфекційні агенти проникають в серозну оболонку:
- з вогнища зараження, розташованого в безпосередній близькості від легкого;
- з рухом крові уражених внутрішніх органів;
- при проникненні збудників із зовнішнього середовища (травма грудної клітини).
2. Неінфекційний або асептичний. Викликати запалення плеври можуть різні патології. Наприклад:
- ниркова недостатність;
- інфаркт міокарда;
- панкреатит;
- інфаркт легені;
- системні хвороби (склеродермія, червоний вовчак, ревматоїдний артрит);
- пухлини або їх метастази;
- алергічні реакції.
Симптоматика захворювання залежить від тяжкості перебігу запалення. До загальних ознак хвороби відносять болі, важкість у грудях, задишку. У більшості випадків спостерігається підвищення температури тіла до 39 градусів і вище, метеоризм, гикавка.
При скупченні великої об’єму рідини в плеврі можуть з’явитися загальна слабкість, підвищене потовиділення, посиніння шкірних покривів.
При виявленні у себе подібних симптомів слід негайно звернутися за допомогою в медичний заклад. Плеврит може бути першим дзвіночком організму при грипозної пневмонії, гангрені або раку, холециститі, виразці шлунка.
Діагностика полягає в проведенні комплексу лабораторних аналізів і апаратних методів дослідження. Після опитування і візуального огляду хворого проводяться:
- аналіз крові (визначення кількості лейкоцитів, рівня альбумінів і ШОЕ);
- рентгенографія (виявлення змін в органах дихання);
- УЗД, комп’ютерна томографія;
- торакоскопия (огляд зони запалення спеціальним приладом);
- біопсія.
Лікування плевриту полягає в придушенні джерела запального процесу і полегшення болісних симптомів. Традиційно призначається курс антибіотиків для знищення збудників інфекції. Поширені препарати – «Абактал», «Цефазолін».
Застосування анальгетиків обумовлено сильним больовим синдромом. Важливо пам’ятати, що потужні болезаспокійливі можуть пригнічувати кашель, що вкрай небажано. Глибоке дихання допомагає уникнути пневмонії.
Ефективним способом видалення рідини з плевральної області є пункція. Спеціальною голкою проколюють плевра і промивається запалену ділянку. При хронічної гнійної емпіємі показано хірургічне втручання (видалення пошкоджених ділянок).
Затягувати з лікуванням не можна. Якщо біль посилюється при русі, кашлі або глибокому зітханні, необхідно викликати швидку допомогу. Своєчасна терапія допоможе уникнути прориву гною або сепсису, а ретельна асептика попередить появу післяопераційних емпієма.