Тонзиліт – це серйозне захворювання верхніх дихальних шляхів, що супроводжується запаленням піднебінних мигдалин.
Практично будь-яка людина на Землі хоч раз у житті зустрічався з гострою формою недуги – ангіною. Особливо часто запалення в горлі з’являються у дітей в літній час. Серед хворих малюків кожен другий страждає від хронічного тонзиліту.
Джерелом запалення найчастіше стають віруси і стрептококи, в рідкісних випадках – хламідії і мікоплазма. Вони вражають лімфоїдну тканину мигдаликів, призначення якої – затримувати віруси і бактерії. При ослабленому імунітеті виникає гостра форма захворювання.
В хронічну форму тонзиліт переходить при несвоєчасному або неправильному лікуванні захворювання. Тривалий вплив інфекції вражає гланди, і вже вони в свою чергу стають джерелами проблем. Спровокувати загострення можуть переохолодження, ослаблення імунітету, перевтома.
Симптоматика хвороби залежить від тяжкості перебігу недуги. До її проявів належать:
- підвищення температури тіла (до 39 градусів Цельсія);
- головний біль;
- першіння в горлі;
- скутість в м’язах і суглобах;
- лихоманку;
- збільшення лімфовузлів;
- інтоксикацію.
При першій підозрі на ураження мигдаликів необхідно звернутися до лікаря. Тонзиліт добре піддається лікуванню на початковій стадії. Ускладнення недуги – радикуліт, червоний вовчак, эритрема, холецистит, системний ревматизм.
Діагностувати хворобу можна при візуальному огляді ротової порожнини. Визначається інфекція фолікулів з гноєм або бугристості мигдалин. Для підтвердження діагнозу беруть мазок на лабораторний аналіз.
Лікування тонзиліту поділяють на два типи.
1. Консервативне – включає в себе загальну і місцеву терапію. Для придушення інфекції проводять змазування і промивання гланд, вплив антибіотиками на осередок зараження.
Фармакотерапія проводиться препаратами, які полегшують симптоми і знищують хвороботворні мікроби. Популярні медикаменти – «Азитрокс», «Амоксицилін», «Оксацилін», «Ампіцилін», «Ампіокс», «Флемоклав». Зменшити неприємні прояви можна місцевими антисептиками – «Гексорал», «Биопарокс».
Обов’язковою умовою для одужання є спокій і постільний режим. Фізичні навантаження при загостренні можуть призвести до тяжких наслідків.
Добре допомагають у боротьбі з поширенням мікробів протизапальні і антибактеріальні розчини для полоскання. Їх можна виготовити самому або придбати в готовому вигляді. Застосовують настоянку йоду, рідина Люголя.
Прискорити одужання можна застосовуючи фізіотерапевтичні процедури. До них відносять фонофорез, ультрафіолетове опромінення, діатермію і лазерну терапію.
2. Хірургічне втручання застосовується, якщо методи консервативної терапії не привели до позитивного результату, і спостерігаються періодичні рецидиви. Також показанням для операції по видаленню гланд є ускладнення і паратонзиллярные процеси (перехід запалення на навколишні тканини).
Провести видалення можна за допомогою класичної тонзилектомії або нового способу – кріотерапії. Його суть полягає в заморожуванні патологічно змінених шарів задньої стінки глотки і усунення хвороботворної мікрофлори.
У більшості випадків після проведення операції рецидиви повністю припиняються. Недоліком такого методу є ослаблення захисних функцій організму.
Запобігти появі хвороботворних процесів у носоглотці можна, займаючись загартовуванням і фізичними вправами на свіжому повітрі. Усунення інших інфекцій (патології носових пазух, карієс, аденоїдит) значно зменшать ймовірність захворіти.