Локалізований рак передміхурової залози – різновид хвороби, коли пухлина не виходить за межі самої залози.
При такому варіанті в залежності від результатів аналізів і загального стану здоров’я можливі різні варіанти лікування.
Зміст статті:
- 1 Хірургічне лікування
- 2 Радіологічне лікування
- 3 Вичікувальна тактика
Хірургічне лікування
Якщо дозволяє загальний стан здоров’я, то найчастіше для лікування локалізованого раку застосовується хірургічний метод.
Виконується радикальна простатектомія, тобто видалення всієї залози повністю.
Метод гарний тим, що забезпечує повне одужання, проте має ряд неприємних побічних ефектів: пацієнти після радикальної простатектомії мають проблеми з ерекцією, а також може виникнути нетримання сечі.
Хірургічне лікування неприпустимо для пацієнтів, які проходили променеву терапію. Променеву терапію після простатектомії проводити можна.
Укупі з хірургічним втручанням застосовується гормональна терапія – препарати, які блокують виробництво тестостерону організмом (термін застосування таких препаратів, як правило, є тривалим).
Радіологічне лікування
Променева терапія в даному випадку може бути застосована в одному з двох варіантів:
- зовнішня;
- внутрішня (брахітерапія).
Зовнішнє опромінення проводиться через шкіру. В зону опромінення, крім самої простати, потрапляє частина сечового міхура, прямої кишки. Це може призвести до виникнення проблем зі стільцем (розладу) та з сечовипусканням (аж до виникнення нетримання сечі).
Зазвичай тривалість такого курсу складає 7 тижнів по 5 сеансів на тиждень (усього – 35 сеансів). Цей метод також може призвести до виникнення стійкої імпотенції.
Брахітерапія є більш щадним методом. Він рідко призводить до імпотенції, однак такі неприємні явища, як порушення сечовипускання і дефекації, супроводжують і йому.
При цьому методі радіактивні імпланти вводяться прямо в саму залозу. Хворий при цьому перебуває в стаціонарі близько 2-3 днів.
Можливість застосування такого методу визначається лікарем на підставі розміру простати, активності пухлини і рівня ПСА пацієнта.
На додаток до променевої терапії також зазвичай використовується гормональна терапія.
Вичікувальна тактика
Цей варіант зазвичай застосовується у тому випадку, якщо очікувана тривалість життя менше 10 років (тобто зазвичай для пацієнтів старше 75 або більше років – в залежності від загального стану їх здоров’я), а також для повністю здорових пацієнтів старше 65 років – у тому випадку, якщо вільний ПСА перевищує 15% при щільності менше 0,15 нг на мілілітр.
При цьому пухлина займає менше половини об’єму залози, і за шкалою Глиссона сума балів не перевищує 7.
Вичікувальна тактика передбачає активне спостереження, тобто хворий повинен регулярно (раз в 3 місяці) здавати кров на ПСА, виконувати біопсію і проходити інші види обстеження.