Не всі батьки можуть дозволити собі бути з малюком вдома до 3-5 років.
Тому деякі діти починають відвідувати дитячий сад з 1,5–2-річного віку. Труднощі адаптації найчастіше не залежать від віку малюка. Хоча, безсумнівно, такі крихітки ще дуже потребують постійного близькому спілкуванні з мамою. Але що ж робити, якщо життя вносить свої корективи? В силах батьків «пом’якшити» перші дитячі кроки в групу?
Як пом’якшити біль розставання, підготувати дитину до дитячого дошкільного закладу
Напевно, всі мами пам’ятають тяжкість моменту, коли за дитиною вперше зачинилися двері ясельної (молодшої) групи. Наступний годину тягнеться невблаганно довго, ми вважаємо кроки і чекаємо, коли ж прийде час повернутися за дитиною. Але слід знати, що від наших переживань дитині легше не буде. А от підготувати його до цього складного періоду життя в наших батьківських силах. Що ж треба зробити задовго до знайомства з казенним будинком?
1. Всьому свій час. У міру зростання малюка ретельно продумайте, коли саме віддати його в дитячий садок. Якщо малюк зовсім домашній дитина – знаходиться весь час з мамою, не залишається ні на хвилину ні з ким з родичів, друзів – йому буде дуже складно адаптуватися в колективі.
Головне завдання батьків – виростити самостійну особистість. Тому починайте «відпрошуватися» у малюка в магазин за цукеркою, до лікаря в поліклініку, дуже важливу поїздку. Обіцяйте винагородити його за хорошу поведінку в гостях у бабусі з дідусем, хрещеної, кращої подруги.
Основне завдання в цей період – навчити малюка обходитися без мами (тата). Для нього не повинно ставати трагедією самостійне перебування в гостях.
2. Спокій, тільки спокій. Емоційно дитина дуже близький з мамою. Тоненька ниточка пов’язує двох людей з моменту народження, міцніє в період грудного вигодовування, на тлі спільних ігор і т. д.
Багато людей протягом всього життя зберігають відчуття єдиного цілого з найріднішою людиною. Для діток ж переживання, сумніви, засмучений погляд мами стають приводом турбуватися, панікувати, негативно налаштовуватися на майбутню подію.
Будьте спокійні і врівноважені. По дорозі в сад вважайте дерева, кроки, розглядайте навколишній світ, розповідайте дитині улюблені чотиривірші, оповідання – відволікайте дитину від тяжких думок.
Пообіцяйте забрати малюка, як тільки звільнитеся після роботи. Заінтригуйте обов’язковим отриманням вечірнього сюрпризу. Не кажіть, що час без нього проведете будинку. Дитина повинна зрозуміти, що мама дійсно змушена його залишити в групі, що це необхідність.
3. Благодатний грунт. Візьміть за правило гуляти щодня біля дитячого дошкільного закладу. Показуйте дитині граються, сміються дітей, робіть акцент на тому, що вони там знаходяться без батьків, що їм весело, цікаво проводити час з вихователем та одне з одним.
Вибирайте прогулянку в другій половині дня, щоб малюк бачив, як хлопці грають, а після їх забирають додому батьки. Попросіть дозволу заздалегідь познайомитися з вихователем.
Обов’язково навчіть малюка самостійно їсти, ходити в туалет, обслуговувати себе пропорційно віку. Це спростить роботу персоналу, так і маляті буде легше звикнути до нових правил.
У деяких закладах дозволено відвідування дитячого саду батьками в період стартового короткочасного перебування дитини в садку. Іноді це дійсно необхідно – малюк надзвичайно істерить.
У більшості ж випадків страх у дітей пропадає на 4-5 день відвідання. Після вихідних ненадовго поновлюється, а починаючи з 8-10 дня дитина весело біжить на зустріч з друзями.
4. Сонце, повітря і вода – наші кращі друзі. Велика кількість дітей в закритому приміщенні, сприятливі умови для циркуляції вірусів, стан стресу – усі ці фактори згубно позначаються на дитячому здоров’ї, послаблюють імунну захист. Подбайте про загартовування малюка.
Одягайте по погоді. Не перетворюйте в тепличне рослина улюблене чадо. Інакше найменший протяг, рух у бік кволого дитини – і він зляже з бронхітом або отитом. Звичайно, хворіють абсолютно всі діти, які відвідують колектив, але у ваших силах скоротити кількість пропусків, виростити здорового людини, організм якої з легкістю впорається з ГРВІ.
5. Режим насамперед. Дітлахам легше засинати, їсти в один і той же час. Тому дізнайтеся заздалегідь у завідуючої садочком про розпорядок в підконтрольному їй закладі. Наведіть домашній режим дня у відповідність з цим розкладом. Тоді організм маляти набагато легше пройде період звикання.
Будьте напоготові
Якщо адаптація занадто затяглася, у малюка з’явилися нервозність, дитячі страхи, інші неврологічні порушення, то батькам варто уважніше поставитися до подій. Поговоріть з персоналом установи, задійте штатного психолога, змоделюйте з допомогою іграшок ситуацію, в якій ви – це дитина, а дитина з лялькою – вихователь або його асистент.
Подібна імпровізація підкаже, що лякає маленьку. На жаль, трапляються інциденти, коли профнепридатність, некомпетентність педагогів відіграє ключову роль у небажанні дитини відвідувати заклад. У важких випадках зверніться за консультацією до добре зарекомендував себе дитячого психолога.
Частіше обіймайте, пестіть малюка, прийшовши додому. Показуйте, як ви дорожите і скучили за час розлуки. Розпитуйте про проведений день, розбирайте, що трапилося.
Нехай перші самостійні кроки підростаючого малюка будуть вдалими!