Улюблена бабусина приказка «Маленькі дітки – маленькі бедки» – згадується з приходом кризи підліткового віку.
Ось ніби і виховували дитину правильно, подавали йому позитивний приклад, стали іншому, і все одно виникають підводні камені в спілкуванні.
Ну а тим батькам, які і до цього не дуже добре ладнали з нащадком, стає вкрай тяжко – нерозуміння, скандали, ляскання дверима, агресія, протест стають постійними відвідувачами отчого дому. Як підготуватися до кризи підліткового віку? Як зрозуміти підростаючого дитини?
Як тільки не називають цей неоднозначний період – важкий, критичний, перехідний.
Дітки 11-15 років вже здаються дорослішими, самостійними, але насправді емоційно вони зовсім незрілі. Дитинство підходить до свого кінця, а навчитися жити дорослим життям вони не встигли, хоча і думають інакше.
Основна думка підлітків: Я – дорослий, хочу самостійності, зі мною повинні рахуватися.
Для того, щоб зрозуміти причину труднощів підліткового віку, необхідно вивчити його фізіологію, а саме – починається гонку гормонів. Щитовидна залоза і гіпофіз прискорюють діяльність в кілька разів. Як наслідок, відбувається збільшення кількості статевих гормонів і гормонів росту в крові. Це призводить:
- до емоційної нестабільності. Бурхливий сміх змінюють сльози. Почуття стають гостріше, емоції зашкалюють. Звичайна ситуація може вивести з рівноваги. Розум гарячий, не терпить компромісів;
- до різкого збільшення маси тіла, швидкому зростанню. У середньому, стрибок у дівчаток припадає на 11 років, у хлопчиків – на 13;
- до початку статевого дозрівання. У хлопчиків змінюється голос, з’являється рослинність на обличчі, тілі, ранкова ерекція. У дівчаток починається менструація, збільшується кількість волосся в певних місцях. Підлітки пізнають статевий потяг.
Батькам слід знати дітей, уважно стежити за ними в цей період, приділяти багато уваги, проводити час за довірчими бесідами щодня. На перший погляд спокійна, врівноважена дитина може в душі переживати емоційну бурю, сильну депресію.
Два варіанти протікання кризи підліткового віку
1. «Вік незалежності»
- бунтарство;
- іконоборство;
- падіння успішності в школі;
- ревне ставлення до особистого простору;
- грубе поводження з близькими;
- зміна пріоритетів;
- дисгармоничность;
- негативізм;
- упертість;
- повне заперечення авторитету дорослих.
2. «Вік залежності»
- повна інфантильність у вчинках, рішеннях, підпорядкування думці більшості («стадний» інстинкт);
- надмірна залежність від рідних, послух;
- повернення в епоху дитинства – перегляд забутих мультфільмів, читання казок. Іноді змінюється манера поведінки;
- несамостійність.
На перший погляд другий варіант здається прийнятним. Деякі дорослі мріють про слухняний паиньке, який скоро покине батьківське гніздо. Насправді ж таке «гармонійне» розвиток ситуації не менш страшно, ніж бунтарство, упертість, агресія.
Природа недарма задумала цей період. Підлітковий вік – час, спрямоване на розвиток у дитини певних якостей – самостійності у прийнятті рішень, здійсненні вчинків, на пізнання себе як зрілої людини, на появу дорослого позиції до оточуючим, всьому світу в цілому.
Що змінюється в дитині?
1. До 11 років діти вивчають зовнішній світ, не замислюючись про внутрішній. По мірі дорослішання підлітки починають «копатися» у власних думках, бажаннях, вчинках, переживаннях, емоціях. Усвідомлюють своє місце в житті, особисту унікальність.
2. Стрімко розвиваються критичне мислення, максималізм, диктують однозначні відповіді на поставлені питання. Саме звідси витікають всі скандали з близькими, друзями. Діти підліткового віку не йдуть на компроміс, вимагають повної згоди зі своєю точкою зору. Логічний хід думок лідирує.
3. Потреба у визнанні оточуючими. Для дітей стає неважливо думку близьких. Вони йдуть на вулицю за відповідями, довірчими відносинами. Найчастіше чужі батьки здаються краще, друзі виходять на перший план, трапляється закоханість.
В результаті з’являються: потреба в особистому просторі, підвищений інтерес до своєї зовнішності, різкість, безкомпромісність суджень, зацікавленість протилежною статтю (сексом), ранимість поряд з показною холодністю, прагнення до свободи. Ні в якому разі не придумуйте пестливих прізвиськ (моя пампушка, мій ненаглядний носатик) – це може призвести до сумних наслідків: булемії, анорексії, розвитку комплексів.
Пам’ятайте: не можна стати другом дитини за один день – до цього потрібно прагнути протягом усього життя. Говоріть з дитиною частіше, обговорюйте те, що його турбує, пояснюйте причини змін його поведінки, купіть літературу про фізіологічних процесах в організмі.
Дуже добре, коли дорослий надає підтвердження своїм словам, адже цей період характеризується недовірою. Контролюйте, але ненав’язливо. Обговоріть поставлені кордону – підліток повинен знати, що не все йому зійде з рук. Навчіть справлятися з емоціями, брати за них відповідальність.
Ніколи не звинувачуйте – будь-яка розмова має бути наповненою довірчої теплотою, розумінням, підтримкою. Цікавтеся її життям, не соромтеся говорити про секс. Підліток повинен знати, що може на вас покластися в будь-якій ситуації.
Якщо відчуваєте, що не справляєтеся, зверніться за допомогою до психолога!