Виховання дитини – це важка праця, що вимагає постійного самоконтролю і безмежного терпіння.
Найчастіше діти здобувають життєвий досвід не тільки від батьків, але і від вихователів дитячого саду або педагогів у школі.
Саме комплексний підхід до виховання має найкращий результат. У випадку, коли вплив на дитину не має позитивного ефекту, потрібна допомога профільних фахівців, дитячих психологів.
Часто мами не можуть впоратися з маленькими хуліганами, через брак часу або небажання бути суворою. Це призводить до проявів агресії, розбещеності або замкнутості.
Важливо знати, що будь-який малюк вимагає постійної уваги і контролю. Тільки так можна створити правильний фундамент подальшого психологічного і фізичного розвитку.
Звернутися за допомогою потрібно, якщо в характері вашої дитини спостерігається різкий стрибок в негативну сторону. Іноді батьки не встигають повністю осмислити такі зміни і продовжують звичайний виховний процес, який вже недейственен. Нерідко на погіршення у поведінці вказують вчителя.
Перша реакція люблячої матері – це захист. Ніхто не може повірити, що потрібна допомога психолога. Існує стійке нерозуміння принципів роботи цього фахівця. У рекомендаціях для шкільних вчителів сказано, що потрібно терапія дітей:
- замкнутих, образливих, сором’язливих;
- мають проблеми з пам’яттю, логічним мисленням, увагою;
- з яскраво вираженою гіперактивністю, агресивністю або тривожністю.
Для малюків дошкільного віку розроблені інші рекомендації. Вони базуються на вікових змінах і загальному емоційному тлі в сім’ї.
1. Потрібен погляд з боку. Часто батьки не бачать негативних проявів характеру своєї дитини. Вони не можуть бути об’єктивними і викликати своє чадо на відвертість.
2. Втрата контролю. У кризові періоди становлення особистості часто необхідно зовнішній вплив. Іноді настання певного віку супроводжується скандалами, криками і спорами. Саме в цей час консультація спеціаліста просто необхідна.
3. Страхи. Якщо маленька людина потребує залишати включений світло вночі або скаржиться на монстра під ліжком, то потрібно звернути на це увагу. У деяких випадках непереможені в дитинстві страхи переростають у фобії, отруйні все подальше життя.
4. Сором’язливість, сором’язливість, сором’язливість і агресія. Ці, часто протилежні, риси впливають на соціалізацію дитини. Він повинен вміти нормально спілкуватися, захищати себе, проявляти ініціативу і контролювати свій гнів. Цьому може навчити психолог.
5. Емоційні потрясіння. В нашому житті відбуваються події, який залишають незгладимий слід у душі дитини. Розлучення, переїзд, смерть близьких людей – це ті чинники, з якими дуже складно впоратися самостійно.
Важливо пам’ятати, що дитячий психолог не є лікарем. Його не можна плутати з психіатром. У даного фахівця дуже вузька спеціалізація. Суть занять полягає в допомозі через ігрові форми спілкування.
Робота психолога полягає в певному комплексі методик, які допомагають у виховному процесі.
- Психодіагностика дозволяє виявити позитивні і негативні сторони у внутрішньому стані людини. Зазвичай такий процес проходить у жартівливій, веселій формі. Наприклад, потрібно щось намалювати або заспівати.
- Розвиваючі уроки дозволяють набувати необхідні навички. Поліпшується посидючість, малюк стає більш спокійним і уважним.
- Психотерапія – це робота, спрямована на придушення страху, злості або депресії, викликаних сильним стресом або емоційним хвилюванням.
- Сімейні консультації допомагають батькам розібратися в бажаннях і комплексах свого чада.
Поради психолога часто допомагають уникнути подальшого психіатричного лікування. Тому звертатися до нього потрібно при перших ознаках патологічного стану.