Коливання настроїв – це норма для звичайного, здорової людини.
В житті відбувається безліч подій, які наповнюють емоційний стан сумом, радістю, ніжністю або гнівом. Але бувають випадки, коли туга і відчай залишаються надовго.
Саме такий настрій і називають депресією. За статистикою від такого психічного стану страждає не менше 10% від усього дорослого населення Землі. В юнацькому віці порушення афекту може призвести до спроб суїциду.
У світі не існує двох однакових людей, тому причини і симптоми розлади можуть кардинально відрізнятися. До загальним ознаками недуги відноситься:
- підвищена стомлюваність;
- втрата інтересу до роботи або відпочинку;
- низька самооцінка;
- неможливість концентрації уваги;
- небажання приймати рішення;
- песимізм;
- зниження апетиту;
- порушення сну (безсоння або пересипання).
Також дзвіночками організму стають думки про смерть, дратівливість, агресія по відношенню до себе і близьким.
За міжнародною класифікацією хвороб 10-го перегляду (МКБ 10) вважається, що схильність до кількох симптомів протягом двох і більше тижнів говорить про важкий депресивний розлад.
Порушення душевної рівноваги може відбутися з ряду причин. Розрізняють три основних джерела.
1. Психологічний.
Часто депресії схильні особистості меланхолійного і гипертимного типу. Для них характерні невпевненість, переживання, совісність. У стресовій ситуації може проявитися замкнутість, закритість і емоційна експресивність.
2.Соціальний.
До факторів, що збільшують можливість появи депресій відносять негативний досвід сімейних відносин, неправильне виховання, урбанізацію, міграцію. Часто до порушення психіки наводять різні психологічні травми. Наприклад, жорстокість батьків, глузування однолітків, сексуальні домагання.
3. Біологічний.
Збої в настрої можуть статися і внаслідок хвороб або травм. Збільшують ризик психосоматики порушення в діяльності мозку, вплив лікарських препаратів, генетичні схильності, зрушення в гормональній системі.
Депресія може завдати шкоди як самому хворому, так і оточуючим. Після відвідування психолога і визначення точного діагнозу необхідно приступати до терапії захворювання. Найпоширеніший спосіб боротьби з апатією – це фармакотерапія.
- Трициклічні засоби («Іміпрамін», «Амітриптилін»). Принцип дії полягає в посиленні передачі сигналів між нейронами і збільшення концентрації серотоніну.
- Інгібітори. Моноаміноксидази збільшують кількість норадреналіну, за рахунок припинення його розщеплення. Також МАО препарати («Фенелзин», «Ипрониазид», «Бефол», «Метралиндол») використовуються при нарколепсії і паркінсонізмі.
- Антидепресанти другого покоління («»Леривон», «Пирлиндол», «Мапротилін», «Аурорис»). Їх завдання інгібувати зворотне захоплення нейромедіаторних моноамінів.
Важливо знати, що у такого лікування є свої негативні сторони. Побічними ефектами можуть стати зниження сексуального потягу, запори, сухість у роті. Але це невелика ціна за можливість повернути повноцінне і цікаве життя. Лікарські засоби допомагають у більшості випадків (60%).
Медикаментозна терапія пригнічує симптоми розладу, але не прибирає джерело депресії. Розібратися в ньому повинен сам хворий за допомогою досвідченого психотерапевта. Його мета навчити протистояти проблемам, знайти і усунути вогнище пригніченого стану.
Хороший фахівець не буде давати загальних порад. Якісна діагностика вимагає часу, тому варто налаштуватися на тривалу терапію.
Не зайвим буде і зміцнення здоров’я за допомогою фізичних вправ (гімнастика, ходьба, плавання, йога), збалансованого харчування, своєчасного відпочинку та зменшення емоційних навантажень.