Міозит – це захворювання, що характеризується запальними процесами в м’язових тканинах.
При цьому спостерігається утворення вузликів, ущільнень в волокнах. Найчастіше хвороба діагностують у офісних службовців, з причини тривалого напруги окремих груп м’язів. Міозит не є смертельно небезпечним захворюванням, але приносить багато незручностей хворому.
У групу ризику потрапляють люди, чия професійна діяльність пов’язана тривалими навантаженнями на певну м’язову область. Також причинами виникнення недуги стають:
- інфекції паразитної природи і віруси (трихінельоз, ехінококоз, грип, ангіна);
- переохолодження;
- захворювання опорно-рухового апарату (сколіоз, ревматизм, остеохондроз);
- бактерії (стрептококи, стафілококи, пневмококи);
- аутоімунні хвороби (ревматоїдний артрит, вовчак);
- травми (забиття, переломи);
- перебування в неприродною, незручній позі.
Міозит вважається професійним захворюванням для спортсменів, музикантів, стенографістів, операторів ПК, водіїв.
Симптоматика хвороби залежить від його виду і ступеня ураження м’язів. У сучасній медицині розрізняють кілька різновидів міозиту.
- Шийний. Проявляється тупими болями в області шиї. Іноді локалізація розростається на плечовий пояс, потилицю, скроні, вуха або лоб.
- Гнійний. Є наслідком впливу на сукупність м’язів гнійних процесів, і як наслідок цього виражений некрозом, абсцесом. Хворий відчуває сильний дискомфорт при пальпації ураженої області і русі.
- Інфекційний. Як і в попередніх випадках характеризується хворобливими симптомами і слабкістю м’язів.
- Паразитарний. Виявляється при зараженні хвороботворними мікроорганізмами. Обумовлений токсикологическими і алергічними реакціями на проникнення в організм паразитів.
- Поперековий. Для цього типу захворювання характерні несильні, ниючі болі в попереку і суглобах, як правило, мають хронічний характер.
- Дерматический. Ознаки запалення – висипу фіолетового і червоного відтінку, набряклість повік, підвищення температури, зниження маси тіла, відкладення солей.
До загальних проявів захворювання можна віднести слабкість і атрофію м’язів. Людині стає важко виконувати прості рухи і дії. Особливу небезпеку викликає ураження ділянок мускулатури, що відповідає за ковтання, жування їжі і дихання.
Діагностика міозиту полягає в обстеженні пацієнта і з’ясування першопричин недуги. Для цього ревматолог проводить опитування і призначає аналіз крові на наявність антитіл, електроміографію.Так як джерел запалення може бути кілька, не зайвою буде консультація терапевта, хірурга та невролога.
Способи лікування повністю залежать від правильності встановленого діагнозу. Терапія розрахована на придушення першоджерела проблеми. До поширеним лікувальних процедур відносять:
- масаж;
- голковколювання;
- мануальну терапію.
До медикаментозним методам відносять знеболюючі блокади, антибіотики, аналгетики та протизапальні мазі («Нурофен», «Диклофенак», «Финалгон», «Меновазин»). Також на час проведення терапевтичних дій лікарі радять відмовитися від навантажень.
При хронічній формі хвороби можна скористатися рецептами народної медицини.
- Компрес з капустяного листя. Лист білокачанної капусти потрібно промазати господарським милом, присипати харчовою содою і додати до вогнища запалення.
- Мазь з бруньок верби. Для приготування береться оливкова олія і бруньки верби в пропорції 50/50. Суміш добре перемішується і втирається в уражену ділянку.
- Цибульна розтирання. Дві великі цибулини подрібнюють, додають в ємність зі 100 грамами медичного спирту і настоюють протягом 2 годин. Після цього готову настоянку змішують з літром камфорного масла. Після закінчення 7 – 10 днів растірку можна використовувати для полегшення больових симптомів.
Не допустити появи запалення можна виконуючи прості рекомендації. Необхідно повноцінно харчуватися збалансовано (у раціоні повинні бути білки, вітаміни), уникати фізичних перевантажень і переохолоджень.