Амілаза – один з ферментів травлення, який виробляється в слинних залозах або підшлунковій залозі. Основна функція – розщеплення полісахаридів амілози, амілопектину, глікогену та інших складних вуглеводів в більш прості компоненти (наприклад, глюкозу). Іноді також виділяється в тонкій і товстій кишках, печінці, лактуючих молочних залозах і фаллопієвих трубах.
Виділяють три види амілази:
- альфа – здатна гідролізувати довголанцюгові вуглеводи, перетворюючи їх у олігосахариди різної довжини; [bsa_pro_ad_space id=17]
- бета – продукується рослинами, грибами і мікроорганізмами, що забезпечує хімічні реакції перетворення крохмалю в мальтозу;
- гама – бере участь в утворенні глюкози.
У здорової людини рівень альфа-ферменту в крові коливається в межах 16-30 мккатал на літр. Підвищена амілаза в крові швидше за все свідчить про патології підшлункової залози або ураженні прилеглих до неї органів, ефективність лікування яких залежить від своєчасно проведеної діагностики.
Причини підвищеної амілази
В основі патологічного процесу лежить збільшене виробництво ензиму і його подальше потрапляння в кровообіг. До причин підвищеної амілази відносять наступні фактори:
- гострий або хронічний панкреатит – запальний процес, що протікає в підшлунковій залозі. Для хронічної форми характерне утворення рубцевої тканини, кальцифікатів, розвиток екзокринної і ендокринної дисфункції; [bsa_pro_ad_space id=42][bsa_pro_ad_space id=78][bsa_pro_ad_space id=11][bsa_pro_ad_space id=31][bsa_pro_ad_space id=34][bsa_pro_ad_space id=44][bsa_pro_ad_space id=47][bsa_pro_ad_space id=49] [bsa_pro_ad_space id=52][bsa_pro_ad_space id=55] [bsa_pro_ad_space id=57][bsa_pro_ad_space id=62] [bsa_pro_ad_space id=60][bsa_pro_ad_space id=65] [bsa_pro_ad_space id=67][bsa_pro_ad_space id=69][bsa_pro_ad_space id=76][bsa_pro_ad_space id=73]
- епідемічний паротит – хвороба вірусної етіології, що вражає залізисті органи;
- вогнищевий панкреонекроз – омертвіння тканин підшлункової залози в результаті самопереварювання власними ферментами;
- розвиток злоякісних (ракових) пухлин;
- запалення жовчного міхура, парієтального і вісцерального листків черевної порожнини, утворення каменів у жовчних протоках;
- ниркова недостатність – поразку ниркової тканини, що приводить до функціональних порушень утворення і виділення сечі;
- травми живота і переривання вагітності.
Діагностика та лікування підвищеної амілази
Підвищену амілазу виявляють за допомогою лабораторних методів дослідження крові і сечі. Так, при гострому панкреатиті її концентрація поступово збільшується протягом 2-12 годин з моменту нападу, повертаючись до нормального рівня лише на четвертий день. Всю тяжкість патологічного процесу можна визначити тільки на підставі даних про високої активності ензиму. Це обумовлено окремими випадками розвитку хвороби, не викликають змін у концентрації ферменту.
Виявлення підвищеної діастаза (альфа-амілаза) при аналізі сечі може також бути наслідком зловживання алкогольними напоями, штучного переривання вагітності або тривалого прийому деяких лікарських препаратів.
Коли виявлена підвищена амілаза, лікування в першу чергу спрямоване на усунення першопричини і придушення механізмів розвитку хвороби. Комплекс терапевтичних заходів визначається для кожного пацієнта індивідуально на підставі даних анамнезу і даних діагностичних обстежень.
Так, при гострому панкреатиті (основна причина підвищення амілази) хворого поміщають на спеціальну голодну дієту. Для придушення симптомів і поліпшення загального стану людини застосовують наркотичні анальгетики, препарати, що блокують активність ферментів і крапельниці з сольовими розчинами.
Терапія хронічної форми патології носить комплексний характер і включає:
- дієтотерапію;
- прийом знеболюючих і ферментних препаратів;
- своєчасне лікування ендокринних розладів і хвороб жовчовивідних шляхів.
Профілактика, консультація гастроентеролога з питання підвищеної амілази
Висока концентрація ензиму – тривожна ознака, що вимагає консультації лікаря-гастроентеролога. В ході прийому лікар проводить візуальний і фізикальний огляд пацієнта, вислуховує скарги і вивчає надану медичну документацію. Для складання ефективної програми лікування можуть знадобитися додаткові обстеження, перелік яких визначається індивідуально з урахуванням клінічної картини хворого.
Профілактика полягає в правильному і режимному харчуванні, своєчасному лікуванні хвороб травної системи, відмову від частого вживання алкогольних напоїв.