Ртутні градусники вважаються застарілими приладами.
Все частіше їх замінюють електронними термометрами, здатними точно визначити температуру тіла і, не представляють небезпеки для оточуючих.
Ртуть – це рідкий метал, який у вільному стані може завдати непоправної шкоди людині. Тому потрібно бути гранично уважним при роботі з такими вимірювальними приладами.
Ніхто не застрахований від нещасних випадків. Завжди існує можливість, що ви або ваша дитина ненавмисно розіб’є градусник, і з’явиться можливість отруєння. Як реагувати в подібній ситуації?
Важливо знати, що ртуть починається плавитися при невисокій кімнатній температурі. 18°С змусять сріблястий метал перейти в газоподібну форму. Вдихаючи такі пари можна отримати сильну інтоксикацію.
Отримати отруєння можна не тільки від розбитого приладу. У невеликій кількості метал знаходиться в енергозберігаючих лампах, медичних пломбах і деяких ліках зовнішнього застосування. Але головну небезпеку все-таки несе застарілий градусник.
Визначити у себе отруєння парами ртуті непросто. Симптоми зазвичай змащені і схожі з багатьма проявами захворювань верхніх дихальних шляхів. Найчастіше «дзвіночками» організму стають:
- головний біль;
- неприємний металевий присмак;
- сухий кашель, задишка;
- підвищення температури, озноб;
- порушення роботи шлунково-кишкового тракту (діарея, метеоризм).
Також інтоксикація виявляється погіршенням пам’яті та мовлення, невмотивованої втомлюваністю, сонливістю, дратівливістю. Якщо організм піддається тривалому впливу – проблемами із серцево-судинною системою.
Діагностувати подібне отруєння можна після проведення аналізів.
- Дослідження крові покаже зниження гемоглобіну, зниження кількості лейкоцитів, еритроцитів і підвищення ШОЕ.
- Аналіз сечі ефективний лише протягом декількох днів після впливу парів. Концентрація ртуті вище 600 мкг/л вказує на сильне отруєння.
Для того щоб зменшити негативний вплив отруйними речовинами необхідно швидко і правильно очистити приміщення. Перед початком прибирання потрібно підготувати скляну банку з щільною кришкою, поліетиленові мішки для сміття, товстий шприц, ліхтарик або інший автономне джерело світла, гумові рукавички. Не зайвими будуть побутові хімічні миючі засоби, що володіють дезінфікуючими або отбеливающими властивостями, розчин марганцівки.
Категорично заборонено:
- викидати зібрану ртуть в сміттєвий бак або сміттєпровід. Доведено, що 2 грама, легкоплавящегося металу можуть вразити більше 6000 м3 повітря;
- спускати отруйні речовини в унітаз. Вони можуть осісти на трубах і тривалий час заражати зливні води;
- збирати кульки ртуті пилососом. Його робота супроводжується нагріванням, а це призведе до випаровування і поширення по всьому приміщенню рідкого металу;
- піддавати термічній обробці або пранні речі, на які потрапила ртуть. Їх необхідно викинути.
Алгоритм виконання робіт:
- видаліть з кімнати дітей і домашніх тварин;
- провітріть приміщення;
- уважно огляньте предмети, на які, ймовірно, потрапили отруйні речовини;
- зберіть всі краплі, починаючи з великих. Для цього добре підходить шприц з великою голкою. Якщо його немає, то кульки закочують на згорнутий лійкою аркуш паперу, за допомогою в’язальної спиці або шила. Дрібні елементи збираються лейкопластирем або скотчем;
- після збору шкідливих для здоров’я частинок, обробіть поверхні марганцівкою або іншим знезаражувальним речовиною.
Важливо пам’ятати, що обробка приміщення може зайняти кілька годин. Тому кожні 10-15 хвилин робіть перерву і дихайте свіжим повітрям.
Вивести ртуть з організму можна, використовуючи спеціальні медичні препарати. Їх призначає лікар за результатами діагностики. Найпоширеніші ліки – «Натрію тіосульфат», «Унітіол», «Тетацин-кальцій» і «Сукцимер».
Прискорити одужання можна додавши до медикаментозного лікування дієту на основі картоплі, рису, кінзи, яблук, абрикос або ожини. Головне пам’ятати, що будь-яку терапію потрібно узгодити з лікуючим лікарем, щоб уникнути появи тяжких ускладнень або алергічних реакцій.