Захворювання, що передаються статевим шляхом, з давніх часів викликали особливу заклопотаність, адже ризики, пов’язані з такими недугами, надто високі.
Не дивно, що інформація про венерологічних хвороб за багато десятиліть обросла численними вигадками, які донині продовжують вірити багато людей. Тож давно настав час розвінчати ці сумнівні міфи і забути про пусті страхи, щоб завжди бути напоготові і вберегтися від небезпечних інфекцій.
Міф №1. Венеричними хворобами можна заразитися при відвідуванні басейну
Це одне з найбільш поширених помилок.
Збудники венеричних недуг швидко гинуть у зовнішньому середовищі.
Вони можуть нетривалий час зберігати життєздатність за умови перебування на теплих вологих речах, але поодинокі мікроорганізми все одно не здатні стати причиною заражень.
Як відзначають венерологи, випадки побутового інфікування можуть мати місце лише за умови недотримання елементарних правил гігієни (користування чужими речами, зубною щіткою) або безпосереднього контакту з хворою людиною (наприклад, сифілітиком).
Міф №2. При одноразовому близькості з хворим не можна заразитися
Такі випадки були зафіксовані у світовій практиці, але їх відсоток дуже мізерний. Якщо при випадковій зв’язку ви підхопили заразу, а у вашого постійного статевого партнера після цього подібні синдроми не проявляють себе, радіти рано: інкубаційний період може протікати безсимптомно.
Міф №3. Венеричні хвороби можна лікувати самостійно, не вдаючись до професійної медичної допомоги
Захворювання, що передаються статевим шляхом, часто мають значно більш широкий спектр дії, ніж це прийнято вважати. Більш того, біда у вигляді інфекційної венерології рідко ходить одна: гонорея часто межує з хламідіозом і навіть гепатитом.
Експерименти з антибіотиками можуть зіграти поганий жарт з вашим організмом: ви тільки пристосовування інфекцію, яка рано чи пізно розквітне буйним цвітом на тлі ослабленого імунітету.
Міф №4. Сучасні венерологи і дерматологи можуть виявити всі венерологічні хвороби за результатами одного аналізу
Надійним підґрунтям для цього міфу є використання методу полімеразної ланцюгової реакції, за допомогою якої легко виявити великий відсоток інфекцій. Але й у цього типу діагностики існують свої нюанси (деякі збудники довгий час залишаються в крові навіть після повного вилікування хвороби), тому в кожному окремому випадку рішення про призначення аналізу (один або кілька) повинен приймати лікар.
Міф №5. При заняттях оральним сексом не можна заразитися
Можна. Єдиною втіхою може служити той факт, то ризик зараження на порядок нижче, ніж під час традиційного статевого акту.
Міф №6. Обмивання статевих органів безпосередньо після сексу знижує ризик зараження
Навпаки, проведення подібних маніпуляцій може погіршити ситуацію. Так, проведення популярного спринцювання сприятиме інфікування верхніх відділів статевих органів, і тим самим спровокує виникнення ускладнень.
Міф №7. Через невеликі отвори в презервативі може проникати збудник ВІЛ та інших венеричних захворювань
Сучасні дослідження доводять, що презервативи були і залишаються найбільш надійним способом захисту. Якісний і правильно підібраний презерватив забезпечує практично повний захист від загроз.
Міф №8. Будь венеричну хворобу можна вилікувати антибіотиками за три дні
Поки що вченим так і не вдалося знайти рецепт універсальної пігулки, яка лікує від усіх венеричних недуг. Тому в разі зараження потрібно обов’язково вирушати до лікаря-венеролога за рецептом, який буде виписаний після отримання результатів діагностики.
Зате надійний спосіб збереження здоров’я довго шукати не доводиться – це ведення стабільної статевого життя з надійним партнером!