Ви помітили, що ваше чадо дивно поводиться: не йде на контакт з оточуючими, мало говорить, не дивиться в очі?
Можливо, у нього аутизм або розлад аутистичного спектру (скорочено РАС). Зазвичай батьки помічають дивацтва в поведінці малюка, коли йому виповнюється 2-3 роки, але перші дзвіночки з’являються вже у двомісячному віці: немовля плаче за найменших подразників, байдуже ставиться до годівлі, погано спить.
Якщо у дитини спостерігаються симптоми аутизму, зверніться до педіатра, невролога або дитячого психіатра.
Перші ознаки аутизму
РАС пов’язаний з вадами розвитку нервової системи і головного мозку. Люди з РАС відчувають складнощі у соціального життя, коло їх інтересів вкрай вузький.
Вперше розлад аутистичного типу було описано понад півстоліття тому. У минулому столітті воно зустрічалося рідко, 1 випадок на 10 000. У XIX столітті поширеність РАС різко зросла. За останніми даними, на 100 дітей припадає один аутист.
Серед хлопчиків подібне порушення зустрічається в 2-3 рази частіше, ніж у дівчаток.
Причини відхилення не з’ясовані. Вчені вважають, що подібна патологія пов’язана з генетичними мутаціями, родовою травмою, інфекційними захворюваннями, перенесеними в ранньому віці, впливом на організм медичних препаратів, важких металів, пестицидів.
Симптоми РАС у немовляти:
- малюк мало звертає уваги на маму, не посміхається, відводить очі;
- не формується прихильність до рідних і близьким людям;
- годування не приносить задоволення, новонародженому складно прийняти зручну для смоктання позу;
- немовля не подобається, коли його беруть на руки;
- у дитини поганий сон;
- діти-аутисти пізно починають лепетати.
Аутистичне порушення у дошкільнят
Ознаки розлади аутистичного спектру поділяються на комунікативні, соціальні та поведінкові. Це так звана тріада аутизму.
Проблеми в комунікації (вербальної та невербальної) проявляються наступним чином:
- міміка і жести зведені до мінімуму;
- мова монотонна або з дивними інтонаціями, іноді малюк взагалі не говорить, втрачає набуті мовні навички (мутизм);
- ехолалія – недоречне повторення почутих у бесіді слів і виразів (на запитання «Скільки тобі років?» аутист відповідає «Тобі 5 років»);
- нерідко дитина говорить про себе, уникаючи використання першої особи («я»), називаючи своє ім’я або вимовляючи займенники третьої особи: «Міша втомився, він хоче спати».
Малюка-аутиста не можна назвати «почемучкой», його відрізняють замкнутість і відчуженість від зовнішнього світу.
Дитині складно взаємодіяти з соціумом:
- він не дружить з дітьми, віддає перевагу усамітнення;
- не терпить дотиків;
- уникає зорового контакту, рідко посміхається, не звертає увагу на емоції оточуючих;
- не відгукується на своє ім’я, нерідко батьки думають, що у малюка приглухуватість.
Для дітей-аутистів характерно стереотипическое поведінка:
- грає з певною іграшкою, не цікавлячись новими;
- вузьке коло його інтересів не змінюється;
- дитині необхідно одноманітність, він чинить опір змінам;
- він дотримується встановлених правил, що вимагає, щоб обстановка в хаті не змінювалася.
Дитина-аутист може проявляти агресію, причому у 70% це аутоагресія – ворожий настрій, нанесення травм самому собі. Спалахи гніву найчастіше пов’язані з стороннім втручанням у звичний спосіб життя дитини.
Часто діти з порушенням розвитку не можуть навчатися: їм складно засвоювати нові знання через синдрому гіперактивності та дефіциту концентрації уваги.
Ступінь і характер порушень у різних типів аутизму дещо відрізняється.
Так, у людей з синдромом Аспергера (різновид порушень аутистичного спектру), як правило, немає проблем з промовою, навчанням, вони володіють високим рівнем IQ. Дитина-аспі говорить химерними, складними фразами, незграбно рухається.
Поставити точний діагноз може лише фахівець. При ранній діагностиці патології (до 1,5-2-х років) можливо провести ефективну корекцію.
Правила спілкування з аутистом
Хочете навчитися спілкуватися з «людиною дощу», дотримуйтесь ці рекомендації:
- говорите простими, зрозумілими реченнями;
- уникайте іносказань і натяків, діти-аутисти сприймають все буквально;
- стежте за інтонацією: вона повинна бути рівною, нейтральною;
- вибирайте відповідні місця для прогулянок та ігор (уникайте стовпотворінь, шуму);
- не шукайте підтекст у словах дитини, якщо він запитав «Ти не хочеш їсти?», це не означає, що він голодний;
- якщо дитина не говорить, зробіть картки, з допомогою яких він сигналізував би про своїх бажаннях;
- не сваріть дитину за проступки.
Головне – любіть малюка таким, який він є!