- Принцип формування патологічних змін
- Ознаки дифузної мастопатії
- Лікування дифузної мастопатії
- Ступінь небезпеки захворювання
В останні десятиліття відзначається неухильне зростання числа звернень жінок у медичні заклади з приводу доброякісних захворювань молочної залози. Подібні патологічні стани, одним з яких є і дифузна мастопатія, об’єднані загальним терміном «мастопатії» і відрізняються між собою анатомо-гістологічними ознаками, клінічними проявами і ступенем небезпеки переродження в рак. Всі ці фактори і обумовлюють високу актуальність проблеми.
Принцип формування патологічних змін
Мастопатія, або фіброзно-кістозна хвороба (згідно з визначенням Всесвітньої організації охорони здоров’я) є комплексом гіперпластичних (розростання) процесів у молочних залозах, обумовлених дисбалансом гормонів в організмі.
У клінічній практиці мастопатії поділяють на форми:
- дифузні;
- вузлові;
- змішані.
Необхідність такого поділу пояснюється переважно питанням про те, як лікувати дифузну мастопатію, тобто з вибором тієї чи іншої тактики лікування. Дифузна мастопатія спостерігається хірургами, гінекологами, терапевтами, онкологами та лікується за допомогою застосуванням комплексних терапевтичних засобів, вузлова — лікується переважно хірургічними методами в онкологічних центрах з подальшим проведенням лікарської терапії і спостерігається тільки лікарями-онкологами.
Якщо раніше різні форми зустрічалися у 30-70% жінок переважно у віці 30-50 років, а серед жінок з гінекологічними захворюваннями цей показник становив 75-98%, то в останні роки мастопатія нерідко виникає навіть у дівчат підліткового віку та жінок в інволюційному періоді.
Механізм розвитку
Фіброзно-кістозна мастопатія характеризується різноманітними регресивними і пролиферативными (розростання) змінами в тканинах залоз з формуванням патологічного співвідношення компонентів епітеліальної та сполучної тканин. В результаті цього розвивається фіброз тканин, їх розростання, утворення кіст. Такі зміни можуть являти собою окремі елементи або співіснувати разом.
Дифузна форма мастопатії вважається однією із стадій (початкової) цього захворювання. Адекватна функція молочних залоз залежить від правильного співвідношення змісту в її тканинах гормонів естрогену і прогестерону. Причому, має значення не стільки абсолютна, скільки відносна збільшення перше, що виникає в результаті недостатності синтезу прогестерону в другій фазі менструального циклу.
Крім того, певну роль відіграє і підвищена концентрація пролактину в періоди відсутності вагітності і лактації, що безпосередньо стимулює процеси проліферації в тканинах-мішенях і підвищує вміст у них естрогенного рецепторного апарату.
Результатом дисбалансу гормонів, при якому розвивається саме двостороння дифузна мастопатія, є:
- збільшення молочних залозах маси та обсягу (гіпертрофія) внутридольковых сполучнотканинних компонентів, їх морфологічні і функціональні перебудови, набряк;
- розростання епітеліальної тканини в протоках;
- закупорка останніх при збереженні альвеолярної секреції з формуванням кіст.
Етіологічні фактори ризику
Розвиток і функціонування молочних залоз як частини репродуктивної системи організму жінки контролюються гіпоталамо-гіпофізарно-яєчникової системи. Зміни в них в підлітковому віці і процеси циклічного характеру в дітородний період життя. Зміни при вагітності і лактації відбуваються під впливом гормонів гіпоталамуса (рилізинг-фактори) і гіпофіза (соматотропний, гонадотропний, тиреотропний, лютеїнізуючий гормони, пролактин), щитовидної залози, надниркових залоз (кортикостероїди, прогестерон), підшлункової залози (інсулін) і яєчників (естрогени і прогестерон) і т. д.
Тому будь-які фактори, що викликають порушення різних відділів нейроендокринної системи, призводять до дисбалансу гормонів та розвитку дифузної та інших форм мастопатії. Основними з цих факторів є:
- спадкова схильність — хвороби молочних залоз у найближчих родичів (по лінії матері) як доброякісної, так і злоякісного характеру (про доброякісних утвореннях молочних залоз можна прочитати тут);
- часті і хронічні стресові ситуації і депресивні стани у результаті побутових і трудових конфліктів, незадоволеності сімейними взаєминами, психоемоційного перенапруження;
- фактори, пов’язані з репродуктивною системою — відсутність регулярного статевого життя, повторні штучні переривання вагітності, запальні процеси в матці і придатках та інші гінекологічні захворювання, число пологів і тривалість грудного годування, ранній початок менструацій і пізній період менопаузи і т. д.;
- захворювання і функціональні розлади нейроендокринної системи (порушення функції щитовидної залози, метаболічний синдром, синдром полікістозних яєчників, цукровий діабет, ектопічні гормонпродуцирующие пухлини, пухлини гіпоталамуса, гіпофіза і порушення кровообігу в судинах мозку та ін);
- функціональні розлади або патологічні процеси в печінці, жовчних шляхах, кишечнику, що може призводити до затримки виведення з організму надлишку естрогенів;
- хронічні нікотинові та алкогольні інтоксикації, а також постійний прийом продуктів і напоїв, що містять значну кількість метилксантинів — шоколад, кола, какао, міцно заварений чай або каву.
Ознаки дифузної мастопатії
Існують кілька класифікацій захворювання. У практичних цілях найбільш часто використовується класифікація Рожкова Н. В. (1983), заснована на клініко-рентгенологічних даних. Згідно з нею розрізняють такі варіанти дифузної мастопатії:
Діагностика того чи іншого варіанту по рентгенограмі визначається співвідношенням структур молочної залози — сполучної тканини, залозистої і жирової.
Основні симптоми залежать від етапу розвитку хвороби. Її початкова стадія супроводжується вагою, почуттям збільшення і розпирання грудей, хворобливими відчуттями різного характеру в молочних залозах, що виникають або посилюються за кілька днів до менструацій.
Вони можуть бути невиразними і мало відрізнятися від суб’єктивних відчуттів, пов’язаних зі звичайним набуханням залоз перед початком місячних (при відсутності патологічних змін) та випробовуваних багатьма жінками. Після закінчення менструації ці явища зникають зовсім, або значно зменшуються.
З часом тривалість збереження болю збільшується, наростає та їх інтенсивність, аж до неможливості доторкнутися до залоз. У багатьох жінок спостерігається поширення болю на лопаткову, пахвову і плечову області.
Ця початкова стадія дифузної мастопатії названа мастодинией, болючою грудьми, мазоплазией, мастальгией і т. д. Вона частіше зустрічається у жінок, вік яких менше 35 років, і нерідко поєднується з головними болями, порушенням сну, занепокоєнням, відчуттям страху і побоювання з приводу можливості наявності злоякісної пухлини.
При пальпації (мануальному обстеженні) крім хворобливості визначається помірне дифузне (поширене) підвищення щільності грудей.
У процесі подальшого розвитку патологічних змін болі стають менш вираженими. При пальпації в різних відділах залозистої тканини, найчастіше у верхніх зовнішніх квадрантах, визначаються грубість часточок, невеликі помірно болючі ущільнені ділянки без чіткої межі, іноді за типом тяжів, дрібна зернистість. Із сосків (при натисканні) з’являється прозоре, зеленувате або за типом виділення молозива.
Болючість ущільнень і їх величина наростають перед менструаціями і значно зменшуються при настанні останніх. Однак з початком менструації повного розм’якшення ущільнень не відбувається.
Лікування дифузної мастопатії
Загальноприйнятий алгоритм лікування захворювання відсутня. В кожному окремому випадку потрібен індивідуальний підхід. У той же час, завжди проводиться обстеження з метою виявлення та можливого усунення причинних факторів захворювання або/і факторів, що сприяють його розвитку.
При виявленні дисфункціональних розладів ендокринної системи, хронічних запальних захворювань жіночих репродуктивних органів, психоемоційних розладів, судинних порушень або захворювань внутрішніх органів (печінка, жовчні шляхи, кишечник) і т. д. здійснюється їх лікування чи проводиться коригуюча терапія.
На початкових стадіях захворювання рекомендується правильне харчування з включенням у дієту великої кількості фруктів, овочів, цитрусових, злакових та з одночасним обмеженням пряностей, гострих, солоних і консервованих продуктів.
Призначається тривалий прийом розчину йодистого калію (протягом 1 року), збільшених доз вітамінів “A”, “E”, “В1”, “В6”, “C”, можливе проведення легкого фізіотерапевтичного лікування при вираженої хворобливості і набряку залоз, але під суворим контролем лікаря-онколога (!). Проте позитивний ефект такого лікування (без впливу на гормональний фон) відзначений не більше ніж у 46% випадків.
Відносно висока ефективність (близько 80%) відзначена при додаванні фітотерапевтичного препарату «Мастодинон». Це пояснюється його впливом на клітини гіпофіза та пригніченням надлишкового спонтанної та індукованої секреції пролактину, а також ліквідацією дисбалансу між прогестероном і естрогенами за рахунок корекції синтезу стероїдних гормонів в яєчниках.
«Мастодинон» випускається в таблетках і краплях і призначається після їжі по 1 таблетці або 30 крапель 2 рази в день на протязі 3-х місяців. Після перерви можливе проведення повторних курсів лікування, кількість яких не обмежена.
Фітотерапевтичний препарат «Мастодинон»
Прийом цього препарату допомагає усунути больовий синдром, сприяє процесам зворотного розвитку патологічних змін у молочних залозах, особливо на початкових стадіях, і нормалізації менструального циклу.
На більш пізніх стадіях (у випадках переважання кістозних або фіброзних компонентів), рекомендується додавання ензимного (ферментного) препарату «Вобэнзим». Його дія заснована на зниженні проникності стінки капілярів і зменшення набряку, на модуляції білків імунної системи (цитокінів), на зниженні вмісту патологічних імунних комплексів.
При виявленні в результаті обстеження порушень гормонального стану (низький рівень прогестерону, підвищений вміст пролактину або естрогенів і т. д.) проводиться корекція гормонального профілю відповідними препаратами — комбінованими оральними контрацептивами (“Дюфастон”, “Тамоксифен”), в яких основними компонентами є синтетичні гестагени, антигонадотропными засобами (“Дановал”, “Даназол”), стимуляторами рилізинг-гормонів гіпоталамуса (“Бусерелін”, “Синарел”, “Надорелин”). При підвищеному рівні пролактину і виділення з сосків — препаратами, що пригнічують пролактин або стимулюють синтез дофаміну (“Парлодел”, “Бромокриптин”, “Бромэргон”), оральними контрацептивами і т. д.
Ефективним, особливо при мастодинії, є гормональний препарат для зовнішнього застосування — 1% гель “Прожестожель”, що містить прогестерон, ідентичний ендогенному (синтезируемому в організмі). Його необхідно втирати в шкіру залоз щодня 3 – 4 місяці. Всього проводиться за 2 курсу 1 рік протягом двох років.
Ступінь небезпеки захворювання
Чи може перерости в рак дифузна мастопатія?
Безпосередньо — ні. Мастопатія як така не вважається передраковим захворюванням. Однак їх основною характерною особливістю є загальні причинні фактори ризику та наявність подібних гормональних і метаболічних порушень. Відзначено значну подібність і морфологічних змін, при вузлових формах мастопатії і злоякісних новоутвореннях.
Ці захворювання нерідко поєднуються. Згідно з даними гістологічних досліджень, ракові пухлини на фоні доброякісних новоутворень зустрічаються у 46%, тобто в середньому частіше в 5 разів. При цьому ризик переродження у злоякісну пухлину при непролиферативных формах мастопатії складає 0,86%, помірно проліферативних — 2,34%, при мастопатії зі значною проліферацією залозистого епітелію — 31, 4%.
Може дифузна мастопатія перерости в вузлову?
При збереженні факторів ризику, що викликали захворювання, це можливо. Вузлова форма по суті являє собою наступний етап розвитку мастопатії. Вона характеризується формуванням в обох або однієї з молочних залоз однієї або кількох постійних обмежених ущільнень (вузлів), зміни в яких вже не залежать від менструальних циклів.
Враховуючи ці фактори, жінки з виявленою мастопатією в будь-якій формі підлягають відповідному лікуванню і повинні перебувати під постійним динамічним наглядом.
loading…