- Як передається захворювання
- Як проявляється
- Первинний етап сифілісу
- Вторинний період
- Третинний сифіліс
- Сучасне лікування
Сифіліс — це соціально значуща хронічна інфекція, що відноситься до групи захворювань, які передаються переважно статевим шляхом. Він характеризується тривалим перебігом, ураженням органів і систем організму і здатний викликати специфічні, незворотні пошкодження головного, спинного мозку та внутрішніх органів, наслідком яких можуть бути інвалідність і смертельний результат. Єдине, чим відрізняється побутовий сифіліс від статевого — це різний шлях передачі інфекції.
Згідно з даними офіційної державної статистики в країні відзначається поступове зниження кількості нових випадків захворювань і числа випадків вродженого сифілісу. Однак на цьому тлі майже у 7 разів зросла кількість хворих зі специфічними ураженнями центральних відділів нервової системи, серед яких переважають пізні форми третинного сифілісу.
Як передається захворювання
Побутовий сифіліс викликається блідою трепонемою, яка відноситься до сімейства Спірохет. Вона являє собою мікроорганізм, що має спіралевидну форму з рівномірними завитками числом від 8 до 12 і характерними видами руху — поступальними, хвилеподібними, обертальними і кутовими.
Розмножуються трепонеми через кожні 30-33 години поперечним поділом на кілька сегментів, які виростають за 60-90 хвилин до повноцінного мікроорганізму. Вони можуть існувати і без клітинної стінки (L-форми), а при несприятливих умовах — виживати і в оболонковій формі (у вигляді цист). При низьких температурах бліда спірохета легко збережуться, але гине під впливом етилового спирту навіть у концентрації 50-55 °С, при висиханні або нагріванні до 55 °С гине протягом 15 хвилин, а під час кип’ятіння — миттєво.
Збудник побутового сифілісу дуже чутливий до дії лугів, кислот та антисептичних розчинів. На цьому ґрунтуються різні методи індивідуальної профілактики захворювання шляхом застосування 0,01% біглюконату хлоргексидину, розчинів “Цидипол” або “Гебитан”.
Від способу зараження залежать локалізація первинного вогнища і, відповідно, початкові ознаки побутового сифілісу. Особливості передачі пов’язані з необхідністю наявності для збудника певних умов існування — вологого середовища і відповідної температури.
Найбільш заразними вважаються люди, які страждають первинними формами сифілісу, тобто тривалість хвороби у яких не перевищує 2-х років. Також вони заразні та в період третинного сифілісу, коли відбувається розпад сифілітичних гранульом (вузли, гуми) в підшкірній клітковині, кістках, внутрішніх органах з утворенням прихованих і відкритих виразок.
Хоча ймовірність зараження побутовим сифілісом дуже невисока, але вона не виключена. Збудник може передаватися контактно-побутовим шляхом від хворих людей до здорових і проникати в тих ділянках тіла, де шар рогового епітелію досить тонкий, тобто через пошкоджену шкіру або слизові оболонки (навіть неушкоджені). Зараження відбувається при загальному користуванні посудом, рушниками, мочалкою, постільною або натільною білизною, зубними щітками, ванної, шприцами (наркомани), зі слиною при поцілунках. В останньому випадку це зараження можливе, як правило, тільки при наявності сифілітичних уражень у порожнині рота хворого людини.
Найчастіше побутовим шляхом заражаються діти, які безпосередньо контактують з батьками, у яких є перші ознаки захворювання або висипання на слизових оболонках та/або на шкірі.
Як проявляється побутовий сифіліс
Після впровадження блідої трепонеми в організм людини до перших проявів захворювання проходить певний проміжок часу (інкубаційний період). Його тривалість може становити в середньому від 2-х тижнів до 2-х місяців.
Скорочення тривалості інкубаційного періоду до 8 днів можливо при повторному інфікуванні або впровадження блідої трепонеми в організм з декількох вхідних воріт». Ці фактори сприяють більш швидкому поширенню інфекційного збудника і розвитку імунних реакцій. Збільшення ж тривалості інкубаційного періоду (до 6 місяців) сприяє застосування в момент зараження відносно невисоких доз антибіотиків (особливо пеніцилінового ряду) з приводу яких-небудь інших захворювань запального характеру.
Для різних періодів, етапів прогресування захворювання (у разі відсутності своєчасного лікування) характерні специфічні симптоми побутового сифілісу, які відрізняються від статевого тільки локалізацією первинного вогнища на початковому етапі. Розрізняють сифіліс:
Первинний етап побутового сифілісу
Первинний період сифілісу. Генітальний ерозивний твердий шанкр.
Розвивається після закінчення інкубаційного періоду. Його головною ознакою є розвиток дефекту тканин, або сифиломы (шанкру), на шкірі або на слизовій оболонці, на губах, мигдаликах, мовою. Як виглядає сіфілома? Сіфілома — це термін, який об’єднує дві форми первинних маніфестації хвороби: виразкову та ерозивно.
Виразка або ерозія мають округлі обриси, блюдцеобразную форму, рівні краї, діаметр від 2 мм (карликовий шанкр) до 15 і більше мм (гігантський шанкр). Дно первинного дефекту гладенька, має червону або рожеву забарвлення, рідше — сірувато-жовту. Воно покрито виділенням серозного характеру, яке на шкірі або в області червоної облямівки губ поступово підсихає і утворює кірку.
Особливостями такої виразки є відсутність болючості та наявність щільного еластичного інфільтрату (набряку) в її основі. При розвитку ерозії або неглибокій виразки ущільнення виражена дещо менше. У разі приєднання вторинної інфекції можливе утворення струпів або некрозу. На слизовій оболонці порожнини рота формуються безболісні виразки яскраво-червоного забарвлення з вологою поверхнею.
У типових варіантах перебігу побутового сифілісу через 5-7 днів після появи шанкру збільшуються відповідні цій області регіонарні лімфатичні вузли (лімфаденіт). Вони дуже щільні, при промацуванні — безболісні, рухливі, не спаяні між собою і з оточуючими тканинами. У більш рідкісних випадках можливий розвиток лімфангіта — запальна реакція лімфатичних судин, які визначаються під шкірою у вигляді щільних джгутів. Лімфаденіт і лімфангіт не супроводжуються підвищенням температури тіла або почервонінням шкірних покривів в цій області.
До кінця первинного періоду концентрація збудника сифілісу в лімфатичній системі досягає свого максимального показника. Відбувається активне проникнення його в кров і дисемінація (поширення) блідої трепонеми по всьому організму. На цьому етапі можливий розвиток сифілітичного полиаденита — збільшення множинних підшкірних лімфатичних вузлів не тільки регіонарних, але в різних ділянках тіла.
Ерозія або неглибока виразка без вираженого інфільтрату, розташована поза статевих органів, у багатьох хворих побутовим сифілісом не викликають особливого занепокоєння і піддаються зворотному розвитку протягом 1 – 2-х тижнів з формуванням рубчика або невеликого ущільнення, у зв’язку з чим звернення до медичного закладу багато хто не вважають за необхідне. Великі первинні осередки з вираженим твердим інфільтратом можуть зберігатися до 2-3 місяців.
Вторинний період
Вторинний період сифілісу. Розеолезная висип.
Момент масованого потрапляння збудника в кров у 95% хворих протікає без яких-небудь суб’єктивних відчуттів, у решти 5% супроводжується високою температурою тіла, загальною слабкістю, головними болями і нездужанням. Цей етап є початком другого періоду і називається вторинним сифілісом.
Для останнього характерні типові множинні, навіть рясні поліморфні розеолезние висипання на шкірі і слизових оболонках. Розеоли являють собою блідо-рожеві плями з округлими обрисами. Вони розташовані по тілу безладно і не мають схильність до злиття. При відсутності лікування регрес елементів відбувається самостійно протягом 3-4 тижнів.
Вторинний період сифілісу. Псориазиформный сіфілід.
Вторинний побутовий сифіліс протікає з періодами рецидивів, під час яких хворий заразний. При другому та наступних загостреннях, які можуть виникати через 3-4 місяці, з’являються множинні, округлої форми, щільні папули (вузлики), можливі везикули (пухирці), рідше — пустули з гнійним вмістом.
Ці елементи з’являються на тулубі, кінцівках, включаючи долонну і підошовну поверхні, в області волосистої частини голови, на обличчі, на шкірі і слизових оболонках статевих органів, порожнини рота, навколо анального отвору в складках шкіри, де можуть з’являтися також і широкі мокнучі кондиломи з неприємним запахом. На слизових оболонках розеоли і папули бувають у вигляді окремих елементів та зливні.
Для тулуба і кінцівок характерними є лентикулярні (плоскі) щільно-еластичні папули діаметром 3-5 мм синювато-червоного або рожево-червоного забарвлення, мають чіткі контури і не схильні до злиття. Особливості цієї висипки на долонях і підошвах — це симетричність, буро-коричневе забарвлення, наявність в основі елементів щільного набряку, освіта шкірних тріщин. В результаті розвитку папули роговий шар епітелію в її центрі починає поступово відділятися, формуючи на периферії елемента характерний “комірець Биета”.
Загальними характеристиками для усіх вторинних проявів побутового сифілісу є:
- відсутність ознак гострого запального процесу;
- помилковий (один тип елементів, але на різних стадіях розвитку) і істинний (елементи різних типів) поліморфізм;
- округлість форми елементів, різко виражені кордону, відсутність схильності до злиття і периферичної росту;
- як правило, відсутність погіршення загального стану хворого та відсутність негативних суб’єктивних відчуттів на тлі появи та розвитку висипань;
- зміст великого числа збудників захворювання в будь-яких елементах висипки (тому в період рецидиву хвора людина є заразним);
- самостійний (без лікування) регрес і зникнення всіх елементів за 2-3 місяці.
Крім висипань, при другому загостренні відзначаються також порушення пігментації і дифузне або часткове випадання волосся на голові, в області брів, вусів, бороди, осиплість голосу, ангіна, «заєда» в кутах губ, загальна слабкість і нездужання. Ця симптоматика зникає через 30-60 днів. Надалі захворювання протягом кількох років протікає безсимптомно. Під час ремісії, при якій відсутні візуальні симптоми, діагностика можлива тільки за допомогою проведення серологічних (імунологічних) аналізів.
Читайте також: Аналізи на сифіліс
Третинний сифіліс
Відразу після вторинного може розвиватися третинний сифіліс, але частіше між ними буває прихований період тривалістю в кілька років (3-4 роки). Третинний період характеризується бугорковой і гуммозной (розпадаються вузли) висипом, що поширюється на слизових, підшкірної жирової клітковини. Крім того, в головному мозку і спинному мозку утворюються гуми, руйнують мозкову тканину. Це призводить до розвитку різної нервової і психічної симптоматики. Відбувається також ураження кісток скелета, судин, серця та інших органів.
Сучасне лікування побутового сифілісу
Вже не одне десятиліття застосовуються різні схеми терапії — превентивна, лікування первинного і вторинного сифілісу, терапія нейросифілісу. У третинному періоді використовується переважно неспецифічне лікування уражених органів і систем.
Як лікувати побутовий сифіліс, які дозування препаратів і схем лікування застосовувати залежить від стадії хвороби. Основними препаратами, що впливають безпосередньо на бліду трепонем, є пенициллиновые антибіотики. При первинному сифілісі призначається Экстенциллин у вигляді внутрішньом’язових ін’єкцій по 2,4 мільйона одиниць двічі з тижневим інтервалом між ін’єкціями.
Лікування вторинного сифілісу здійснюється бензатинбензилпенициллином (Ретарпен). Він вводиться тільки внутрішньом’язово по 2,4 мільйона одиниць три рази. Інтервал між введеннями становить 1 тиждень.
Тільки до похідних пеніциліну бліда спірохета не виробила стійкість, на відміну від інших патогенних мікроорганізмів. У випадку непереносимості вищеназваних препаратів використовуються один з видів біциліну (1 або 5). Альтернативою (при неможливості застосування біциліну) можуть бути тільки макроліди, зокрема — Еритроміцин.
В останні роки все частіше зустрічається прихований сифіліс у вигляді ранньої або пізньої форми — від моменту зараження до менш двох років або по закінченні цього терміну відповідно. Приховані форми протікають без видимої симптоматики. Вони, як правило, діагностуються випадково при проведенні серологічних реакцій на сифіліс при обстеженні пацієнтів з приводу інших захворювань. На початкових етапах побутової та статевої сифіліс добре піддається повному лікуванню, але практично невиліковний при запущених формах хвороби.
loading…