Дисплазія шийки матки – чим небезпечна, як лікувати?

  • Що таке дисплазія шийки і причини її формування
    • — Анатомічне і гістологічне будова шийки
    • — Види дисплазії
    • — Причини захворювання
  • Вагітність та дисплазія шийки матки
  • Методи діагностики
  • Лікування дисплазії шийки матки

Рак шийки матки серед злоякісних новоутворень посідає третє місце, складаючи 16%. Його виникнення не є раптовим процесом. Це наслідок поступового розвитку такого передракового стану, як дисплазія (неправильне формування тканини) шийки матки, або шеечной внутриэпителиальное новоутворення (CIN — за класифікацією ВООЗ).

Своєчасне виявлення і лікування дисплазії шийки матки надають реальну можливість запобігти її переродження в рак. Це тим більш важливо, що час переходу в рак без проростання в підлеглі тканини і до 10 мм в діаметрі складає в середньому 5 років при наявності легкої дисплазії, 3 роки — помірною і 1 рік — важкої.

Дисплазія шийки і причини її формування

У світі щороку виявляють близько 30 млн. жінок з легким ступенем захворювання і ще 10 млн. — з середньою і важкою. За визначенням Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) дисплазія — це патологічний стан, що супроводжується виникненням у товщі епітеліального шару атипових клітин з різним ступенем порушення їх диференціювання (відмінності) і подальшим зміною шаруватості епітеліальних клітин без участі в патологічному процесі опорних структур (строми).

Це визначення стає більш зрозумілим при подальшому знайомстві з будовою слизової оболонки шийки матки.

Анатомічне і гістологічне будова шийки

Шийка матки складається з двох відділів — надвлагалищного, розташованого в малому тазі, і піхвового, доступного для огляду гінекологом. У шийці матки проходить цервікальний (шийковий) канал, що відкривається внутрішнім зевом в порожнину матки, а зовнішнім — у піхві. Шийковий канал покритий циліндричним епітелієм, а вся шийка з боку піхви, включаючи область зовнішнього зіву — багатошаровим плоским епітелієм. Межа переходу одного виду епітелію в інший називається зоною трансформації. До 90% дисплазій локалізується саме тут.

Багатошаровий епітелій складається з наступних шарів:

  • Основного (базального), найбільш глибокого. Він відділений шаром сполучної тканини від строми (базальна мембрана). Строма являє собою м’язи з судинами і нервами. Клітини базального шару найбільш молоді, вони мають велике округле ядро. У міру поділу (розмноження) і зростання відбувається їх сплощення з зменшенням ядра і переміщенням самих клітин в більш поверхневі шари. Тому поверхневий шар представлений плоскими клітинами з маленьким ядром.
  • Проміжний.
  • Поверхневий шар, звернений в порожнину цервікального каналу.
  • Чим ближче до поверхневого шару, тим більше клітини кожного з шарів відрізняються від попереднього.

    Види дисплазії

    Проведена біопсія шийки матки при дисплазії дозволяє вивчити під мікроскопом гістологічне будова матеріалу, взятого з ділянки слизової оболонки. При захворюванні виявляються атипові епітеліальні клітини, тобто клітини зі зміненою формою і будовою — в них з’являються множинні дрібні ядерця або надмірно велике безформне ядро з нечіткими межами. Крім того, виявлено порушення в поділі клітин на відповідні верстви.

    Залежно від епітеліальних шарів, в яких при гістологічному дослідженні виявляються атипові клітини, розрізняють три стадії патологічного процесу:

    • I — атипові клітини виявляються протягом 1/3 товщини епітеліального шару слизової оболонки, рахуючи від базальної мембрани;
    • II — на протязі 2/3;
    • III — понад 2/3.

    Згідно з класифікацією ВООЗ, яка заснована на гістологічною характеристикою розташування шарів епітелію, дисплазію по важкості ураження поділяють на три основні форми:

  • 1 ступеня, або «CINI» (легка), при якій поверхневий і проміжний шари розташовані нормально.
  • 2 ступеня, або «CINII» (помірна) — зміни охоплюють більше 1/3, але менше 2/3 товщини всього епітеліального шару.
  • 3 ступеня, або «CINIII» (важка) і неінвазивний рак (не проникає в строму) — патологічні зміни визначаються в більшій частині шару епітелію, крім базальної мембрани і декількох шарів зрілих клітин епітелію з нормальною формою і структурою з боку шийкового каналу.
  • Неінвазивний рак та дисплазія шийки матки 3 ступеня об’єднані в одну групу, у зв’язку з труднощами їх диференціювання при проведенні гістологічного дослідження. У структурі цього захворювання 30% припадає на помірні і половина — на важкі форми. Процеси дисплазії у жінок до 40 років частіше локалізуються на слизовій оболонці піхвового відділу шийки, в більш пізньому віці —у каналі шийки матки.

    Причини захворювання

    Головною причиною розвитку дисплазії вважають інфікування переважно 16-го або 18-му штамом (типом) вірусу папіломи людини (ВПЛ). За результатами наукових досліджень у 50-80%, а за іншими — навіть в 98% випадків дисплазія шийки матки 2 ступеня та дисплазія важкої форми супроводжуються виявленням ВПЛ з допомогою існуючих методів дослідження.

    Вважається, що після 2-х років статевого життя в середньому 82% жінок інфіковані ВПЛ, більшість з них становлять жінки 15-25-річного віку. Однак не будь-інфікування призводить до розвитку дисплазії і переходу її в рак. Для цього необхідно наявність факторів ризику:

    • ослаблення місцевого імунного захисту, що проявляється значним зменшенням вмісту імуноглобулінів типу “A”і “G” і збільшенням імуноглобуліну “M” у слизу цервікального каналу; таке порушення обумовлює і часті рецидиви вже вилікуваного папилломавирусного ураження;
    • захворювання залоз внутрішньої секреції, а також гормональні дисфункції, пов’язані з перехідним віком, вагітністю, штучним перериванням вагітності, інволютивний періодом, тривалим застосуванням (понад 5 років) гормональних контрацептивних препаратів — все це може призводити до утворення проміжних агресивних форм естрадіолу (16-альфа-гидроксиэстрон), що впливають на переродження клітин, уражених ВПЛ;
    • спадкова схильність — в 1,6 рази збільшує ризик захворювання;
    • тривалий перебіг запальних процесів статевих органів, зумовлених бактеріальною інфекцією (бактеріальний кольпіт), вірусом (тип “2”) простого герпесу або інфекціями, що передаються статевим шляхом — хламідіоз, трихомоніаз, папіломавірусна інфекція, цитомегаловірус;
    • наявність диспластичних процесів і кондилом статевих губ або піхви;
    • відхилення результатів цитологічних мазків від норми;
    • ранні (до 16 років) сексуальні контакти і часта зміна партнерів;
    • часті пологи, особливо супроводжуються травмою родових шляхів;
    • травми, пов’язані з повторними абортами, проведеними інструментальними методами;
    • два і більше переривань вагітності штучними методами;
    • статевий контакт з чоловіком, у якого був виявлений рак голівки статевого члена, а також недотримання статевими партнерами особистої гігієни — накопичується під крайньою плоттю смегма володіє канцерогенними властивостями;
    • дефіцит фолієвої кислоти, бета-каротину, вітамінів “A” і “C” в продуктах харчування, в результаті чого порушуються метаболізм прогестерону в печінці і виведення його проміжних продуктів з організму;
    • активне або пасивне куріння — в 4 рази підвищує ризик розвитку дисплазії.

    При відсутності факторів ризику у більшості випадків вірус самостійно виводиться з організму (у молодих — протягом 8 місяців). Протягом 3-х років дисплазія шийки матки 1 мірі піддається зворотному розвитку в 50-90% випадків, помірна — у 39-70%, важка — у 30-40%. Інші захворювання супроводжуються підвищенням ступеня тяжкості і переходом в рак. Проте можливий і такий варіант, коли два різних по етіології, ступеня тяжкості та динаміку розвитку ураження присутні одночасно. Виявлення ВПЛ у жінок з дисплазією шийки матки має велике прогностичне значення і відіграє роль у вирішенні питань про необхідність лікування і виборі його методів.

    Вагітність та дисплазія шийки матки

    Дисплазія зустрічається у 3,4-10% вагітних і з такою ж частотою, як і у невагітних жінок тієї ж вікової категорії. Лише у 0,1-1,8% з них діагностується 3 ступінь. Захворювання не прогресує під час вагітності, а після пологів зворотному розвитку схильні 25-60% «CINII» і 70%«CINIII». Однак інші дослідження стверджують про прогресування дисплазії при вагітності в 28% випадків. Особливості її діагностики під час вагітності, особливо першої, і в найближчий час після пологів, обумовлені високим вмістом естрогенів і відбуваються в організмі фізіологічними змінами статевих органів:

    • продукування залозами непрозорою густого слизу;
    • збільшення припливу крові до матки, в результаті чого слизова оболонка шийки набуває цианотичную (синювату) забарвлення;
    • прогресуюче під впливом естрогенів розм’якшення і збільшення обсягу шийки матки за рахунок потовщення строми;
    • ектопія циліндричного епітелію як варіант норми та ін.

    Ці зміни ускладнюють діагностику, але не впливають на достовірність лабораторних досліджень. Проведення біопсії при вагітності небажано. Як правило, достатньо обережного забору матеріалу спеціальною щіточкою для проведення цитологічного дослідження мазка.

    Якщо виникає необхідність, то здійснюється не ножова біопсія, а з допомогою щипців, призначених саме для цього, причому матеріал береться з максимально підозрілої ділянки слизової оболонки з розрахунку на мінімальну кількість зразків. Конізація (конусоподібна біопсія) проводиться виключно при підозрі на рак. Кольпоскопія у вагітних проводиться тільки за суворими показаннями або при наявності патологічних змін, виявлених у мазках, взятих ще до вагітності.

    Методи діагностики

    Основні методи діагностичного дослідження — це:

  • Цитологічне дослідження мазка, достовірність якого підвищується із збільшенням ступеня тяжкості дисплазії. Велике значення має застосування рідинної технології приготування препаратів для мікроскопічного вивчення, що дозволяє значно підвищити якість мазків.
  • Кольпоскопія, що є наступним етапом діагностики захворювання. Вона проводиться жінкам, у яких в результаті цитологічного дослідження мазків були виявлені відхилення від норми. Кольпоскопія дозволяє більш точно визначити наявність патологічних зон і вирішити питання про необхідність біопсії. Таким чином, вона є одним з основних методів, що доповнюють цитологію мазка.
  • Цитологічне дослідження декількох зразків матеріалу, взятого з допомогою біопсії.
  • Проведення полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) для виявлення ВПЛ. Цей метод характерний значним числом псевдопозитивних і псевдонегативних результатів. Більш точні дослідження можливі при використанні методики HCII.
  • Результати біопсії

    Лікування дисплазії шийки матки

    Якщо необхідність терапії дисплазії 1 ступеня багатьма фахівцями оскаржується, і висловлюється думка тільки про необхідність постійного регулярного спостереження для запобігання переходу в більш важку ступінь, то лікування помірної дисплазії шийки матки є обов’язковим. На цьому етапі необхідно проведення комплексної терапії:

    • підвищення загального та місцевого імунітету; з цією метою може бути використаний препарат подвійного противірусної дії Изопринозин; він непрямо і безпосередньо пригнічує механізми поділу ядра ВПЛ і синтез білків вірусу;
    • радіохвильове лікування дисплазії шийки матки, яка є найбільш ефективним і безболісним методом, запобігає утворенню рубців і занос атипових клітин в сусідні тканини; можливо і застосування кріодеструкції, электродеструкции або лазерної вапоризації, але ці методики менш ефективні.

    Лікування тяжкої дисплазії шийки матки полягає в хірургічному втручанні за допомогою диатермоэксцизии за допомогою спеціального електрода, электроконизации (конусоподібне висічення ділянки тканини) з допомогою ножа радіохвильового апарату «Сургитрон» або ножовий ампутації шийки.

    Ефективність лікування дисплазій залежить від правильного проведення комплексних клініко-лабораторних обстежень, лікування виявлених місцевих запальних процесів, комплексної терапії з застосуванням противірусних та антибактеріальних препаратів, динамічного спостереження в процесі та після проведеного лікування.

    loading…

    Також Вам буде цікаво:

    Leave a Comment