З усіх видів варикозов, найскладнішим для флебологів та найменш вивченим є варикозне розширення вен малого тазу.
Зустрічається це захворювання досить часто і переважно у жінок 25-45 років.
У чому причини появи?
Даний вид варикозу ще недостатньо вивчений. Вперше його описали в середині XX століття, але тоді клінічну картину не пов’язали із змінами в стінках вен. І тільки в 1975 році хвороба була описана більш докладно.
Причин, за якими може розвинутися варикоз вен малого тазу, кілька. До основних факторів ризику належать такі:
- Генетична схильність. Частіше хворіють люди, чиї батьки або близькі родичі страждали цим захворюванням. Варикозне розширення вен малого тазу нерідко супроводжується й іншими видами даної патології, наприклад, це може бути геморой або варикоз судин нижніх кінцівок.
- Часте піднімання і носіння ваги, тривале перебування в положенні сидячи або стоячи.
- При вагітності порушується кровообіг в області малого тазу, що може спровокувати розвиток патології.
Які ознаки спостерігаються?
Основні симптоми розширення судин в тазової області:
- періодично виникають виснажливі болі внизу живота;
- біль в піхві і в області вульви при статевому контакті або відразу після нього;
- сильний біль у нижніх відділах живота в середині або другій половині менструального циклу.
Як правило, болі можуть виникати або посилюватися під час фізичних навантажень і при втомі. Пацієнти описують симптоми як тягнучі або ниючі болі, що віддають у поперек або ногу. Змін менструального циклу при цьому не спостерігається.
Як ставлять діагноз?
Тривалий час діагностика тазового варикозу була утруднена. Болі невідомого походження часто приймали за симптоми гінекологічних патологій.
У результаті діагноз ставився неправильно. Роками лікування проводилося тими засобами, які не тільки не допомагали, але і були протипоказані при розширенні судин малого тазу.
Сьогодні з метою діагностики даного виду варикозу проводиться комплексне обстеження з участю гінеколога і судинного хірурга.
Завдяки сучасним методам, таким як УЗД, флебографія та доплерографії, варикоз малого тазу розпізнається без проблем. Крім виявлення розширення вен малого тазу, апаратура дозволяє зробити огляд матки, яєчників і сечового міхура.
Як лікувати?
Найчастіше застосовується консервативне лікування даного захворювання. Специфіка варикозу вен малого таза, зокрема локалізація патологічного процесу, допускає застосування хірургічного втручання лише в крайніх випадках.
Лікування даного виду варикозу полягає в нормалізації тонусу вен, поліпшення трофіки тканин і усунення застоїв в судинах малого тазу.
Терапевтичні методи включають:
- прийом медикаментів, куди входять препарати, які зміцнюють стінки вен, і засоби, що розріджують кров;
- застосування мазей проти варикозу;
- здорове харчування, що включає в себе тваринний білок, який необхідний для відновлення стінок вен, і рослинну клітковину для попередження запорів;
- спеціальні вправи з лікувальним ефектом для поліпшення кровообігу;
- активний спосіб життя, виключення тривалого перебування у положенні сидячи і стоячи;
- носіння компресійних панчіх чи колготок.
При ранньому виявленні варикозу медикаментозне лікування дозволяє уповільнити перебіг хвороби. Більш ефективним засобом вважається міні-операція, яка полягає в застосуванні лапароскопії.
Цей метод є діагностичним і лікувальним. При цьому хірург проникає в область малого тазу через проколи і встановлює всередині мікрокамери, що дозволяють бачити, що відбувається всередині.
Таким чином відбувається перев’язування розширених вен. Застосування такого методу лікування варикозу дає жінці можливість народжувати природним способом.
Які можуть бути ускладнення?
Дане захворювання чревате наслідками. Відсутність лікування при розширенні вен малого тазу може обернутися ускладненнями.
Запущені форми хвороби призводять до гінекологічних патологій, що закінчується безплідністю, невиношуванням і перериванням вагітності.
Крім цього, можливий розвиток тромбозу, а також інших видів варикозу: геморою, розширення вен на ногах.
У багатьох жінок в результаті болі при статевому контакті розвивається боязнь близькості. Деякі пацієнтки при відсутності лікування відчувають почуття тривоги, страждають безсонням, дратівливістю і ослабленням уваги.