Поширене венеричне захворювання – сифіліс – викликається мікроорганізмом – блідою спирохетой. Воно має кілька стадій розвитку, а також безліч клінічних проявів. В Росії в кінці 90-х років ХХ століття почалася справжня епідемія цього захворювання, коли з 100 тисяч населення захворіла на рік 277 осіб.
Пізній, або третинний період сифілісу характеризується всіма ознаками хронічного системного, важко протікає захворювання, при якому розвивається порушення фізіологічної функції уражених органів.
У піхві в нормі існують різноманітні мікроорганізми: лакто-і біфідобактерії, які складають до 95% всієї мікрофлори статевих шляхів, а також коки, ентеробактерії, кишкова паличка, грибки роду Candida, клебсієла, мікоплазма та інші, в тому числі і гарднерелла.
Це бактерії роду Gardnerella, що включає тільки один вид – Gardnerella vaginalis.
Сифіліс – найтяжча венеричне захворювання, що характеризується багаторічним плином і вражає всі органи людини. Вчені вважають, що сифіліс виник майже одночасно з появою людини. Перше масове захворювання в Європі було зареєстровано в 1493 році, незабаром після повернення Колумба з Америки. Вже в 1499 році захворювання з’явилося в Росії і вже тоді викликало велику тривогу за здоров’я населення країни.
Сифіліс — це соціально значуща хронічна інфекція, що відноситься до групи захворювань, які передаються переважно статевим шляхом. Він характеризується тривалим перебігом, ураженням органів і систем організму і здатний викликати специфічні, незворотні пошкодження головного, спинного мозку та внутрішніх органів, наслідком яких можуть бути інвалідність і смертельний результат.
Сифіліс – інфекційне захворювання, викликане мікроорганізмом Treponema pallidum, або блідою трепонемою. Збудник потрапляє в організм людини через пошкоджену шкіру або слизові оболонки. Можлива передача мікроорганізму через плаценту і при переливанні крові.
Шкірні прояви можуть бути ознакою первинного сифілісу, коли мікроб розмножується безпосередньо у вогнищі проникнення.