Тиреоїдит – це збірний термін для позначення запальних процесів у щитовидній залозі.
В організмі людини кожен орган виконує певну функцію. Порушення цього процесу призводить до серйозних ускладнень, особливо, якщо стався збій в системі вироблення гормонів.
Переоцінити значення щитовидної залози неможливо. Вона здійснює регуляцію обміну речовин, виконує комплекс функцій, спрямованих на регулювання серцебиття, рухи та інших процесів організму.
За статистикою, тиреоїдит займає перші рядки у списку поширених ендокринних хвороб (він поступається тільки цукрового діабету).
Існує теорія, що більше 50% населення планети мають схильність до патологій щитовидної залози або вже вражені однієї з них. При цьому не всі вони потребують лікування.
У сучасній медицині прийнято розділяти тиреодит з патогенезу та етіології.
1. Гострий. З’являється як наслідок впливу інфекції інших внутрішніх органів. Найчастіше збудниками є стафілокок або стрептокок.
Вони потрапляють в щитовидку з током крові, лімфою. У рідкісних випадках спостерігається запалення, що виникає при механічному пошкодженні, опромінені радіацією або крововиливі.
2. Підгострий (де Кервена). Джерелом ураження є різні віруси. Такий вид тиреоїдиту може виникнути як ускладнення кору, свинки, грипу.
У групу ризику потрапляють жінки віком 20 – 50 років. Представники сильної статі отримують подібну патологію в 5 разів рідше. Чималу роль у ймовірності отримати недуга має генетична схильність.
3. Аутоімунний (Хашимото). Головними причинами появи запалення вважають вироблення антитіл до власних клітин. Також до сприяючих чинників відносять:
- надлишок йоду (споживання великої кількості йодовмісних препаратів);
- гормональні зміни (вагітність і перший рік після пологів);
- радіаційний вплив (променева терапія при онкології).
4. Фіброзний (Риделя). Першоджерело захворювання до цих пір невідомий. При ньому відбувається розростання й ущільнення сполучної тканини. Виникає стан, що отримав назву «кам’яний зоб», при цьому здавлюються навколишні органи.
Важливо знати, що тиреоїдит частіше зустрічається у дітей і підлітків. При цьому хлопчики переносять захворювання набагато важче.
Особливу небезпеку хвороба представляє для майбутніх мам. Нестача гормонів може спровокувати глухоту і аутизм у дитини.
Симптоматика захворювання залежить від того, як реагує щитовидна залоза на запалення. При гіпотиреозі (зниження активності вироблення гормонів) спостерігається:
- ожиріння (підвищення маси тіла через уповільнення обміну речовин);
- температура тіла хворого опускається до 36 градусів Цельсія (вплив на центри терморегуляції в мозку);
- набряклість шкірних покривів (білок не виводиться з організму);
- крихкість нігтів, випадання волосся (порушення функціонування потових, сальних залоз);
- підвищена стомлюваність, психози, сонливість, апатія (пригнічення центральної нервової системи);
- нудота, блювання, твердий стілець (зниження тонусу гладкої мускулатури кишечника);
- гіпотонія, брадикардія (слабке кровообіг і знижений тонус судин).
У разі, коли щитовидка гіпер-активно починає виробляти гормони (гіпертиреоз), відбувається:
- ураження нервової системи (дратівливість, надмірна збудливість, безсоння);
- тахікардія, гіпертонія (тиск і пульс різко збільшуються);
- втрата ваги при підвищеному апетиті;
- гіпертонус очних м’язів (витрішкуватість, пігментація повік);
- розладу рухових функцій (тремор, параліч);
- збої в роботі ШЛУНКОВО-кишкового тракту (діарея).
Діагностика тиреоїдиту включає в себе комплекс лабораторних та інструментальних досліджень. Для визначення виду недуги і ступеня ураження внутрішніх органів проводять аналіз крові (визначення рівня лімфоцитів, лейкоцитів), імунограму, УЗД, біопсію запаленої області.
Одним з найбільш результативних способів визначення захворювань щитоподібної залози на ранніх стадіях є аналіз на гормони.
Досліджується тільки венозна кров. Виявляється рівень гормонів Т3, Т4, ТТГ, антитіла до тиреоглобуліну й тиреоїдної пероксидази. Такий аналіз обов’язковий для діагностики будь-яких патологій щитовидної залози.
У більшості випадків, точний діагноз ендокринолог ставить за результатами цитологічного обстеження клітин біоптату.
При цьому матеріал береться методом тонкоголкової біопсії. Лікування запалення щитовидної залози проводиться під суворим контролем профільних фахівців. Самолікування тільки погіршить стан хворого.