Хвороба Крона – це захворювання, що характеризується ураженням ШЛУНКОВО-кишкового тракту практично на будь-якому його ділянці.
Джерело появи запалення визначити поки не вдалося. Існують теорії про вплив бактерій і вірусів (кір, паратуберкулез), але це недоведена залежність.
За статистикою дана хвороба – досить рідкісне явище. У світі відбувається 50 – 150 випадків на кожні 100 тисяч населення на рік.
Небезпека Крона полягає в тому, що уражаються всі ділянки травної системи. Проблеми можуть початися як в порожнині рота, так і в області прямої кишки. 50% скарг хворих припадають на запалення в термінальному відрізку клубового відділу шлунка. У групу ризику потрапляють всі вікові категорії. Частіше молоді чоловіки від 15 до 40 років.
З-за великої локації захворювання, точно визначити симптоми дуже складно. До найбільш поширених скарг відносять:
- підвищення температури;
- нудоту, блювоту;
- болі в животі;
- відсутність апетиту;
- втрату ваги (аж до анорексії);
- хронічну втому;
- свищі.
Важливо знати, що хвороба Крона плутають з гострим апендицитом, через схожість проявів. У будь-якому випадку, якщо ваш організм повідомляє про розладі таким чином, слід негайно звернутися до лікарів за допомогою.
Ще складніше визначити недугу по позакишкових проявів. Залежно від зони ураження Крон може стати джерелом:
- нефролітіазу, гідронефрозу, циститу, амілоїдозу (нирки);
- хололитиаз, цироз, холангіт (печінка, жовчовивідні шляхи);
- спондиліт, моноартрит (суглоби);
- кон’юнктивіт, кератит, увеїт (очі);
- стоматит (рот);
- еритема, піодермія, ангіїт (шкіра).
Діагностикою захворювання повинен займатися лікар-гастроентеролог. Після опитування та фізичного огляду хворого він повинен призначити проведення додаткових клінічних досліджень та інструментальних процедур. Поставити правильний діагноз допомагають:
- рентгенологічне дослідження з контрастом;
- УЗД і томограграфия;
- электрогастроэнтерография;
- ендоскопія з біопсією;
- колоноскопія;
- аналізи крові і калу.
Найточніший метод – це проведення илеоколоноскопии. Суть методу полягає в огляді товстої і клубової кишки по всій довжині, з парканом біоптатів (не менше двох).
Лікування захворювання повністю залежить від точності діагнозу і характеру протікання. На початкових етапах від хворого вимагають відмовитися від шкідливих звичок (в особливості від куріння), збалансувати харчування, захистити себе від стресових ситуацій.
При легкій формі терапію проводять за допомогою «Аміносаліцилової кислоти», «Метронідазолу», «Месазалина», «Ципрофлоксацину». Ефективність кожного засобу оцінюють окремо протягом декількох тижнів. При правильному виборі, прийом препаратів продовжують до досягнення стану ремісії.
При середньотяжкому перебігу проводять вплив на запалення кортикостероїдами, антибактеріальними засобами. У разі абсцесу – черезшкірне або відкрите дренування. Використовують «Інфліксімаб», «Преднізон».
Якщо хвороба досягла важкої форми і фармакотерапія не допомагає, то проводиться хірургічне втручання. Показанням для його застосування є кишкова непрохідність, новоутворення в черевній порожнині, рубцеві стриктури. Операція повністю не вилікує пацієнта. Вона спрямована на усунення ускладнень та усунення негативних наслідків запальних процесів.
В період ремісії необхідно найсуворіше дотримання дієти. З раціону слід прибрати всі продукти, що подразнюють слизову шлунка. Варто звернути увагу на більшу кількість вітамінів і білка. Також слід всіляко уникати діареї і здуттів, що виникають від алкоголю і грубоволокнисті рослинних продуктів.