Алкоголь в історії держав

Протягом кількох тисячоліть у людей поступово вироблялася «питна» традиція. Але лише в останні 3-4 століття відбулося масове залучення народів до алкоголю.

Все ж рекорди як за кількістю вживаних спиртних напоїв, так і за їх якістю побив двадцяте століття, особливо друга його половина.

Звичайно, люди випивали і в стародавні віки, і на початку, і в середині нашої ери. Але, повторюємо, в ті часи винопиття було нерегулярним і воно спостерігалося у людей заможних.

До того ж випивали слабоградусні вина і при тому розведені водою, частіше неодноразово. Цьому є багато документальних підтверджень.

Ось, наприклад, як про це оповідає Гомер у своїй знаменитій «Одісеї»:

…Якщо коли тим пурпурово-медвяним насолодитися вином
У кого прокидалося бажання, то, в чашу його нацедивши,
В двадцять разів більше води подбавляли, і запах з чаші
Був невимовний…

Римським легіонерам, особливо при здійсненні тривалих походів, видавалася певна порція вина, змішаного з кількома ваговими частинами води.

Аж до середини минулого століття немає конкретних статистичних даних про кількість споживаних спиртних напоїв на душу населення. Так у них, мабуть, і потреби не було із-за малої кількості людей, небайдужих до алкоголю.

А якщо і були в якому-небудь місті десяток-інший п’ють, то це вже вважалося з рук геть вихідним подією, яке обговорювалося гласно всім народом.

А в країнах ісламу, наприклад, де народи виховувалися в дусі фанатичної відданості релігії, розпивання спиртних напоїв вважалося великим гріхом. І переважна більшість людей сліпо корилися волі Магомета.

У середні століття в деяких країнах винопиття міцно увійшло в життя заможних людей. Це стосується перш за все південних регіонів світу: Середньої Азії і Близького Сходу.

У літературі тих часів відзначаються періоди особливого вшанування Вакха. І все ж у ті часи винопиття вважалося явищем, що заслуговує осуду.

Ситуація різко змінилася в XVI – XVII ст., коли виробництво як слабоградусних, так і міцних спиртних напоїв було поставлено на промислову основу. Був відкритий спирт. Винно-горілчана продукція стала набагато дешевше.

Вона стала доступною людям із середнім і навіть низьким достатком. А попит, природно, народжує пропозицію. Виробляти і продавати алкогольні напої виявилося вельми прибутковою справою.

Не забарилися і негативні наслідки, насамперед медичні. У дружин питущих чоловіків почастішали випадки народження потомства з фізичними і психічними дефектами.

Дітей з вираженими анатомічними каліцтвами мандрівні циркові артисти стали все частіше демонструвати за певну плату публіці різних міст.

Отже, настала нова, переломна віха в історії винопиття. Подібно до грибів, почали рости в країнах Європи і Азії винно-горілчані підприємства.

В кінці XVI, а особливо в XVII ст. Росія, оволодівши сучасними методами отримання чистого спирту з дешевих традиційних продуктів (злаків), створила власну винно-горілчану промисловість.

Ще при Борисі Годунові продаж горілки в країні перетворилася в царську монополію. В кінці XVIII – початку XIX ст. алкоголь у фінансовому відношенні становив не менше 25% державного бюджету.

Стрімко зростали темпи виробництва спиртних напоїв в Росії, але ще більш стрімко цей ріст відбувався в країнах розвинутого капіталізму. Особливо широких розмахів досягло вживання алкоголю з розрахунку на душу населення у другій половині минулого сторіччя.

Цієї долі не уникнув і російський народ. Ось як про це свідчить Н. Денисюк: «Багато Русь пережила напастей, горя і бід, багато вад живе в душі російського народу, багатьма слабкостями одержимі, але всіх вад і слабкостей страшніше – пияцтво».

Кількість вироблених гектолітрів вина і горілки в ті роки, а також і число осіб, які їх вживали, звичайно, не можна порівняти з аналогічними показниками нашого часу.

Нинішні у багато разів перевершують цифри минулих років. І все ж вже тоді почали говорити про пияцтво як про зародження проблеми. Це стосується багатьох країн Європи, в тому числі і нашої.

У зв’язку з інтенсивним розвитком капіталізму пияцтво і алкоголізм придбали характер серйозного соціального зла.

Професор І. А. Сікорський писав: «Алкоголь – великий вбивця, від нього гине більше людських життів, ніж від справжніх вбивць, ніж від отрути, ніж від зимової холоднечі, ніж від грому небесного».

Залучення жінок і підлітків до алкоголю

Говорячи про зростаючих темпах виробництва і споживання спиртних напоїв у кінці XIX – початку XX ст., слід особливо підкреслити, що жінки практично були вільні від цього пороку.

Жінка з келихом вина в руках вважалася винятковим явищем в суспільстві і виглядала, можна сказати, одіозною фігурою.

На початку нашого сторіччя відомий німецький психіатр Е. Крепелін, відзначаючи як позитивного явища цей факт, говорив, що наслідки алкоголізму не настільки страшні, оскільки прекрасна половина роду людського майже не причетна до алкоголю.

Висловлюючи далі побоювання щодо майбутнього, вчений серйозно застерігав, що якщо алкоголь отримає поширення і серед жінок, то нашим нащадкам буде загрожувати загибель. Пройде кілька десятиліть, і це пророцтво, на жаль, почне збуватися.

Якщо в минулому, так і в першій половині нинішнього століття, зловживав алкоголем в основному робітничий клас, то тепер всі соціальні верстви населення страждають цим пороком.

Недарма тому соціологи пишуть, що на зміну так званого алкоголізму убогості прийшов «алкоголізм благополуччя і комфорту», яким віддаються з дивною одностайністю всі верстви сучасного суспільства.

На сьогоднішній день, за даними ВООЗ (Всесвітньої організації охорони здоров’я), в економічно розвинених країнах пиячать в повному сенсі цього слова приблизно 10% населення.

Але особливу тривогу і підвищену заклопотаність держав і всієї світової громадськості викликає той факт, що до спиртного все частіше стали залучатися жінки дітородного віку та підростаюче покоління, як юнаки, так і дівчата.

Соціологічні дослідження говорять, що «знайомство» з алкоголем у більшості (понад 90%) юнаків і дівчат відбувається ще в старших класах.

Кількість же питущих жінок за останні двадцять п’ять років зросла в ряді країн, у тому числі й у нас, в два і більше рази.

У зв’язку з цим проблема, пов’язана з вживанням алкоголю, у багатьох країнах світу набула особливу актуальність і гостроту.

Соціологи стверджують: з кожної тисячі випивають алкоголіками стають від 10 до 45 осіб. Серед питущих жінок хвороба розвивається частіше, ніж серед чоловіків.

Якщо в 1919 р. співвідношення між чоловіками і жінками алкоголіками було 18,1 : 1, то вже в 50-х роках у ряді економічно розвинених країн вона вже виражалося як 5,5 : 1, а для Англії 2:1.

А зараз це співвідношення в таких країнах, як США та Англія вже зрівнялася. Для СРСР воно становило на кінець 70-х років 7 : 1. І тут немає нічого дивного, якщо врахувати, що в Західній Європі і в США від 75 до 88% жінок небайдужі до алкоголю.

Зараз практично всі дослідники, що займаються алкогольною проблемою, прийшли до спільного висновку, що останнім часом простежується помітна тенденція до зростання кількості жінок, приобщающихся до регулярного вживання як слабоалкогольних, так і міцних спиртних напоїв.

І ці темпи приросту помітно випереджають такі показники у чоловіків. У той же час, згідно з дослідженнями, проведеними у Франції, хоча кількість питущих жінок і наблизилося до числа чоловікам, вони все ж вживають спиртне в 3,5 рази менше, та й смертельних випадків від наслідків пияцтва у них спостерігається поки в 4-5 разів рідше, ніж у чоловіків.

Але тут простежується ще одна особливість: серйозні порушення здоров’я у жінок, що вживають алкоголь, діагностуються значно частіше, ніж у питущих чоловіків.

Крім того, хронічний алкоголізм у жінок-п’яниць розвивається в 3-3,5 рази швидше, що, до речі, характерно і для підлітків.

При цьому хронічний алкоголізм розвивається, нерідко минаючи проміжні, обов’язкові для дорослих чоловіків, стадії наркоманії.

Падає продуктивність праці, розпадаються сім’ї, страждає демографічна політика держав, все частіше народжується неповноцінне потомство.

Але крім цього, як підрахували статисти, з вини питущого страждає в середньому 7 – 8 осіб, пов’язаних з ним родинними або виробничими відносинами.

І хіба можуть у кого-небудь, як у нас в країні, так, до речі, і за кордоном, виникнути сумніви в правильності і своєчасності прийнятих нещодавно рішучих заходів урядом по боротьбі з алкоголізмом і пияцтвом?!

Ці заходи – боротьба за оздоровлення народу, його справжнього життя, а ще більшою мірою – майбутній. Це і боротьба за здоровий генофонд.

Висока смертність населення

Всі ми з болем зустрічаємо повідомлення про аварії і катастрофи, при яких одночасно гинуть сотні людей. Але ми чомусь більш спокійно ставимося до людських катастроф іншого порядку.

А адже з вини «зеленого змія» щодня передчасно розлучаються з життям не менше 10 000 чоловік. За даними, наведеними відомим радянським ученим професором Б. Урланисом, із-за пристрасті до спиртного, щороку в світі розлучаються з життям приблизно 3,5 млн осіб.

А адже це більше тих жертв, які походять від таких сумарно взятих факторів, як війна, тероризм, стихійні лиха, злочину. І тут немає ніякого перебільшення. Масові людські пороки несуть загибель цивілізації.

Цю думку чітко висловив відомий американський хірург Ді Бекі: «І скажу: наркоманія, алкоголізм і куріння – під стати ядерної війни».

В останні роки як ніколи стало абсолютно очевидно: алкоголізація населення невигідна для всіх держав з будь-якої точки зору, і не тільки з медичної та соціальної, але й з економічної, бо теперішня фінансова виручка досить швидко призводить до великих матеріальних втрат.

Згідно проведених медико-соціологічних досліджень, якщо в середині 50-х років минулого століття серед осіб до 18-річного віку алкоголь вживали 25%, то до кінця 90-х років цей показник піднявся до 90-95.

Не дивно тому, що середній вік, при якому зараз діагностується хронічний алкоголізм, знизився за останні десятиліття на 5-7 років.

Алкоголізація молодого населення, як бачимо, набуває загрозливих розмірів. У тому числі і в нашій країні.

Також Вам буде цікаво:

Leave a Comment