Хоча ректальний пролапс відноситься до хірургічної патології, не кожен хворий з таким діагнозом відразу потрапляє на операційний стіл.
Тому не впадайте в паніку, якщо виникає випадання прямої кишки – лікування буде залежати від його форми, ступеня вираженості, стану тазових м’язів і ректального сфінктера.
Але перш ніж приступати до лікування, потрібно поставити правильний діагноз. Які методи для цього використовуються?
Діагностика пролапсу прямої кишки
Після з’ясування скарг лікар приступає безпосередньо до обстеження пацієнта:
- Зовнішній огляд дозволяє побачити випала кишку при запущених стадіях пролапсу. При цьому картина нерідко нагадує випадання вузлів із прямої кишки при геморої. Відрізнити один стан від іншого можна по розташуванню складок слизової. При геморої вони поздовжні, а при випаданні кишки поперечні. Крім того, гемороїдальні вузли нерідко мають часточкову будову.
- При початкових стадіях процесу кишка зовні не видна. Тоді область ануса оглядають в положенні хворого накорточках при одночасному напруженні. Якщо є випадання, кишка при цьому з’являється ззовні.
- Пальцеве дослідження на оглядовому кріслі має діагностичне значення при внутрішньому пролапсі кишки. Звертають увагу на рельєф слизової, наявність на ній утворень, оцінюють тонус кишкової стінки та здатність до скорочення ректального сфінктера. При цьому випала частина кишки має еластичну консистенцію, гладка, легко зміщується під пальцями. Якщо попросити пацієнта покашляти або потужити, вона збільшується. А якщо хворий прийме колінно-ліктьове положення, то зменшується або зовсім зникає.
При необхідності вдаються і до інструментальним методам дослідження:
- Ректороманоскопія дозволяє візуально оцінити слизову прямої кишки та її випала всередину частина – инвагинат, а також виявити солитарную виразку. Зазвичай вона розташовується на передній стінці ампули прямої кишки в нижній її частині і є ускладненням внутрішнього випадання.
- Колоноскопія проводиться, щоб виявити захворювання, що призводять до випадання кишки – поліпи, пухлини, внутрішній геморой, дивертикулез.
- Рентгенівське обстеження допомагає оцінити анатомічний і функціональний стан кишки: побачити инвагинат, петлі тонкого кишечника в утворився кишені очеревини, довжина кишки з застоєм калових мас, тонус кишкової стінки і стан тазових м’язів.
- Сфинктерометрия та інші функціональні методи дозволяють визначити ступінь компенсації сфінктера прямої кишки і скоротливу здатність її стінки.
- Гістологічне дослідження слизової прямої кишки проводять при підозрі на пухлину, зростаючу в товщі кишкової стінки і за зовнішнім виглядом нагадує солитарную виразку.
Від яких захворювань слід відрізняти випадання прямої кишки?
По-перше, це геморой. Необхідно диференціювати випадання самої кишки і випадання вузлів із прямої кишки – лікування буде кардинально відрізнятися в обох випадках.
Ще потрібно виключати поліпи і пухлини, а також ректоцеле. Це стан, при якому передня стінка кишки випадає в піхву. На перший погляд здається, що діагноз ректального пролапсу не викликає труднощів.
Однак на практиці доводиться використовувати різні методи, щоб провести точну диференціальну діагностику та виключити схожі на пролапс стану.
Як лікувати випадання прямої кишки?
Методи лікування патології діляться на консервативні та оперативні. Як показує практика, консервативна терапія можлива лише при внутрішньому пролапсі прямої кишки на початкових стадіях процесу у молодих і середнього віку пацієнтів.
Але навіть при цих умовах немає 100% гарантії ефекту від терапії. Лікувальні заходи зводяться, насамперед, до усунення причин випадіння: нормалізації стільця, припинення підйому тягарів, відмови від анального сексу, лікування захворювань товстої кишки.
Другий завданням стає зміцнення м’язів тазового дна і промежини, що робиться за допомогою спеціальних вправ.
Найпростіше з них – це ритмічне стиснення сфінктера прямої кишки і м’язів промежини з подальшим їх розслабленням.
Саме так ми «зажимаемся», коли виникає сильне бажання сходити в туалет, але для цього немає відповідних умов.
Ще одна вправа – це підйом тазу як можна вище над підлогою з одночасним напруженням і втягуванням в себе м’язів промежини.
Вправа виконується в положенні лежачи на спині з зігнутими в колінах і упираються в підлогу ногами.
З інших консервативних методів використовується спеціальний масаж, що виконується через пряму кишку, фізіопроцедури, стимуляція м’язів промежини та тазового дна електричним струмом.
Сюди ж відносяться і спиртові ін’єкції в клітковину, що оточує пряму кишку. Безопераційне лікування ефективне лише у третини дорослих хворих.
Недоцільно використовувати і народні рецепти, особливо коли є занедбане випадання прямої кишки – лікування народними засобами буде лише марною тратою часу.
До хірургічного лікування звертаються, коли є зовнішнє випадання прямої кишки – операція в цьому випадку є єдиним ефективним методом усунення патології.
Хірургічні методи лікування пролапсу прямої кишки
Існує величезна кількість операцій і різних модифікацій однієї і тієї ж техніки. Якщо об’єднати їх відповідно до розв’язуваної завданням, то вийдуть з групи хірургічних методів:
- операції, спрямовані на випав ділянку кишки
- видалення частини товстої кишки – резекція
- пластичні операції на м’язах тазового дна каналу і прямої кишки
- підшивання прямої кишки
- комбінація різних способів
У сучасній хірургії найбільше поширення одержали техніки, спрямовані на фіксацію прямої кишки. Виконується вона різними способами.
Наприклад, кишку підшивають до передньої поздовжньої хребетної зв’язці. За іншою методикою вона фіксується до крижів спеціальної тефлонової сіткою.
При третьому способі кишка аналогічно закріплюється на крижах за свою задню стінку. Пластичні операції виконують лише на другому етапі хірургічного лікування, після того, як кишка буде зафіксована.
В якості самостійного методу не використовується і резекція товстої і прямої кишки. До неї звертаються лише в деяких випадках, наприклад, при доліхосігма (подовжена сигмовидна кишка) і тільки після фіксації прямої кишки.
Сучасний рівень розвитку хірургії дозволяє виконувати більшість операцій лапароскопічним методом, що значно скорочує період відновлення і зменшує ризик розвитку ускладнень.
Підходи до лікування пролапсу прямої кишки у окремих категорій пацієнтів
Особливої відповідальності потребують підходи до лікування, коли виникає випадання прямої кишки у вагітних, дітей або літніх людей.
Консервативна терапія ефективно усуває випадання прямої кишки у дітей – лікування має бути тривалим, з обов’язковою корекцією всіх факторів, що призводять до захворювання.
Аналогічний підхід використовується і у вагітних жінок. Якщо консервативне лікування не дає суттєвого ефекту, то питання про операції вирішується вже після пологів.
У літніх пацієнтів консервативна терапія явно неефективна, тому використовують хірургічний метод – операцію Делорма.
Слизову випав ділянки кишки відсікають, а на м’язову стінку у вигляді валика накладають особливі сборивающие шви.
Операція виконується з боку промежини, без доступу в черевну порожнину, тому менш травматична порівняно з іншими методиками.
Вирішити, яка лікувальна тактика ефективна в кожному конкретному випадку, може тільки лікар після ретельного обстеження пацієнта.
Тому не зволікайте з візитом до проктолога. І не витрачайте час, коли виникає випадання прямої кишки – лікування народними методами неефективно.
Чим раніше ви звернетеся до проктолога, тим більше шансів на радикальне позбавлення від захворювання.