Зміст:
- Гіпертонічний криз симптоми
- Види головного болю при гіпертонії і гіпертонічних кризах
- Різновиди запаморочення при гіпертонічній хворобі
- Класифікації гіпертонічних кризів
- Гіпертонічний криз лікування
- Таблетки та ін’єкції
- Профілактика гіпертонічних кризів
Гіпертонічний криз – це важке проявлення гіпертонії, що розвивається внаслідок порушення механізмів регуляції артеріального тиску.
Гіпертонічний криз симптоми
Основним проявом гіпертонічної кризи є раптове різке підвищення артеріального тиску, яке супроводжується істотним погіршенням мозкового, ниркового кровообігу, внаслідок чого значно зростає ризик важких серцево-судинних ускладнень (інсульт, інфаркт міокарда, субарахноїдальний крововилив, аневризма аорти, набряк легенів, гостра ниркова недостатність, гостра лівошлуночкова недостатність з набряком легенів, гостра коронарна недостатність та ін.).
Розвиток гіпертонічного кризу супроводжується наступними симптомами:
- нервове збудження;
- тривожність;
- занепокоєння;
- почастішання серцебиття;
- відчуття нестачі повітря, «внутрішнього тремтіння»;
- холодний піт;
- «Гусяча» шкіра;
- тремор (тремтіння) рук;
- почервоніння обличчя.
Через порушення мозкового кровотоку виникають запаморочення, нудота, блювання, проблеми із зором.
Симптоматика гіпертонічних кризів досить різноманітна, однак найбільш поширеною ознакою, що спостерігається на ранніх стадіях розвитку кризів, є головний біль, яка може супроводжуватися нудотою, блювотою, шумом у вухах, запамороченням.
Зазвичай головний біль посилюється при русі голови, чханні, дефекації. Крім того, вона може супроводжуватися світлобоязню і болем в очах при їх русі.
Г. Ф. Ланг виділяв такі види головного болю при гіпертонії і гіпертонічних кризах:
- нетиповий головний біль, пов’язаний з неврозом, що послужило основою появи гіпертонічної хвороби;
- типовий головний біль приступоподібного, пульсуючого характеру, іноді тупий або давлючий;
- головний біль, що спостерігається при злоякісній гіпертонічній хворобі.
Типовий головний біль при гіпертонії зазвичай виникає вночі або вранці і розташовується переважно в лобовій, скроневій або потиличній областях.
Такий головний біль пов’язаний з ураженнями судин – розтягуванням всередині – і позачерепних артерій,. порушенням венозного відтоку і розтягуванням вен, а також з рівнем тиску спинномозкової рідини.
У разі злоякісного перебігу гіпертонічної хвороби головний біль розвивається внаслідок значного підвищення артеріального і внутрішньочерепного тиску, набряку головного мозку і супроводжується нудотою, порушеннями зору.
Ще одним поширеним симптомом гіпертонічних кризів є запаморочення – відчуття удаваного обертання навколишніх предметів.
Розрізняють два різновиди запаморочення при гіпертонічній хворобі:
- запаморочення, що виникає або посилюється при зміні положення голови;
- запаморочення, з’являється незалежно від положення голови і не супроводжується відчуттям переміщення.
Причиною запаморочення, що супроводжується відчуттям переміщення, є дистонія в хребетної артерії. Запаморочення, що не супроводжується відчуттям переміщення, пов’язане з дистонією в сонній артерії.
Неврологічні порушення (порушення нервової системи), які спостерігаються при гіпертонічних кризах, багато в чому визначаються стадією гіпертонічної хвороби.
- На I стадії гіпертонічної хвороби найчастіше спостерігається невротичний синдром, рідше – діенцефальний синдром (інакше – гипоталамический синдром, що характеризується ендокринними, вегетативно-судинними, обмінними та іншими розладами).
- На II стадії переважаючими є порушення функції гіпоталамуса.
Гіпоталамічний синдром особливо часто спостерігається в клімактеричний період у жінок, що страждають гіпертонією II стадії.
Слід зазначити, що на II стадії гіпертонічної хвороби виникають також і очагово-дисциркуляторні порушення (транзиторні порушення мозкового кровообігу).
Гіпертонічні кризи характеризуються раптовістю виникнення і можуть тривати до декількох діб. Симптоми кризу проявляються вже протягом декількох хвилин або 1-3 ч.
Підвищення артеріального тиску у різних пацієнтів носить індивідуальний характер, тобто може досягати різного рівня. Розкид показників у різних пацієнтів досить великий – від 130/90 до 240/120 – і багато в чому визначається вихідним рівнем артеріального тиску.
У тих випадках, коли у пацієнта постійно спостерігається низький рівень тиску, навіть невелике підвищення тиску може спровокувати розвиток гіпертонічного кризу.
Гіпертонічні кризи виникають на будь-якій стадії гіпертонічної хвороби, в тому числі і при симптоматичної (вторинної) артеріальної гіпертензії.
Іноді гіпертонічний криз розвивається навіть у здорової людини. Однак найчастіше гіпертонічні кризи виникають на пізніх стадіях гіпертонічної хвороби, ускладненої атеросклерозом.
Неодноразовість гіпертонічних кризів, їх регулярна повторюваність в деяких випадках є наслідком нерегулярного лікування.
Крім того, до факторів, що підвищує ризик гіпертонічних кризів, відносяться стреси, вживання великої кількості кави та / або алкогольних напоїв, надмірне споживання кухонної солі, припинення прийому препаратів, що знижують тиск, вплив метеорологічних змін, гормональні порушення, а також деякі захворювання мозку, серця і нирок.
Ускладненнями гіпертонічного кризу можуть стати набряк легенів і набряк мозку. Гіпертонічні кризи на тлі атеросклерозу, що розвиваються у пацієнтів похилого віку, як правило, носять важкий і тривалий характер.
Такі кризи зазвичай виникають раптово, супроводжуються минущими порушеннями мозкового кровообігу і різким підвищенням артеріального тиску.
Кризи на тлі атеросклерозу характеризуються загостреним сприйняттям зорових і слухових подразнень, приливами крові до голови, запамороченням, нудотою, блювотою, шумом і дзвоном в голові і вухах, потемніння в очах.
Іноді головний біль може супроводжуватися напругою скроневих артерій, а також болем в очах і болючим відчуттям при їх русі, світлобоязню.
Крім цього, нерідко спостерігаються такі симптоми, як почуття оглушення, підвищена сонливість, психомоторне збудження, почервоніння або блідість обличчя, озноб, рясне сечовипускання, а іноді короткочасна втрата свідомості.
Гіпертонічні кризи з локальним проявом на тлі атеросклерозу часто пов’язані з порушенням кровообігу в судинах кори головного мозку та мозкового стовбура.
Проявами неврологічних порушень в даному випадку є оніміння, відчуття поколювання в окремих ділянках шкіри обличчя, кінцівок, пальців, іноді – психомоторні порушення, запаморочення, диплопія (двоїння в очах), зниження гостроти зору, миготіння «мушок» перед очима, іскор та ін.
Спостерігаються і порушення сухожильних рефлексів та ін., носова кровотеча, іноді значна, кривава блювота.
Класифікації гіпертонічних кризів
Існує кілька класифікацій гіпертонічних кризів за різними підставами: механізму підвищення артеріального тиску при розвитку кризу, вираженості ускладнень, клінічних проявах і ін.
Проте важливо пам’ятати, що незалежно від різновиду гіпертонічного кризу пацієнтові потрібна невідкладна медична допомога.
Гіперкінетичний, гипокинетичний і еукінетічний кризи
Залежно від особливостей механізму підвищення артеріального тиску виділяють кілька типів гіпертонічних кризів:
- гиперкинетичний,
- гипокинетичний,
- еукінетічний.
Різниця між цими різновидами кризів полягає в тому, чи зростає викид крові з серця або збільшується опір периферичних судин, або ж і те, і інше відбувається одночасно.
При гіперкінетичних кризах спостерігається збільшення серцевого викиду при нормальному або зниженому опорі периферичних судин (підвищується систолічний тиск).
Гіперкінетичні кризи розвиваються на ранніх стадіях гіпертонії (I-II), як правило, швидко і без вираженого попереднього погіршення самопочуття пацієнта.
Раптово виникає різкий головний біль, яка може бути пульсуючою, а також в деяких випадках супроводжуватися миготінням «мушок» перед очима. У деяких випадках пацієнт відчуває нудоту, іноді виникає блювота.
Розвиток кризу супроводжується нервовим збудженням пацієнта, відчуттям тремтіння і спека у всьому тілі, підвищеним потовиділенням, серцебиттям.
Нерідко шкіра стає вологою, спостерігається поява на ній червоних плям. Частішає пульс (це може супроводжуватися болями в області серця і посиленим серцебиттям).
На тлі вираженого підвищення систолічного артеріального тиску діастолічний тиск підвищується помірно, приблизно на 30-40 мм рт. ст., внаслідок чого збільшується пульсовий тиск.
Порушення з боку серця можна виявити за допомогою електрокардіограми. Для гіперкінетичних кризів характерно швидкий розвиток і нетривалий перебіг – від декількох хвилин до декількох годин.
Кризи цього типу можуть розвиватися при гіпертонічній хворобі і при деяких формах вторинної гіпертензії. Серйозні ускладнення після гіперкінетичних кризів розвиваються досить рідко.
При гипокинетичних кризах відбувається зниження серцевого викиду і різке збільшення опору периферичних судин (тобто підвищується діастолічний тиск).
Гипокинетичні кризи виникають зазвичай у пацієнтів, які страждають на гіпертонічну хворобу тривалий час (І- III стадіях захворювання).
Прояви кризу розвиваються поступово. Може спостерігатися погіршення зору і слуху. Частота пульсу залишається нормальною або спостерігається її зниження (брадикардія).
Переважно підвищується діастолічний артеріальний тиск. При кризі гіпокінетичного типу електрокардіограма, як правило, показує більш виражені порушення, ніж при гіперкінетичному кризі.
Даний тип кризу збільшує ризик розвитку ішемічного інсульту.
Еукінетічні кризи характеризуються нормальними показниками серцевого викиду і підвищеним опором периферичних судин (тобто підвищується і систолические, і діастолічний тиск).
Еукінетічні кризи, як правило, виникають у пацієнтів, які страждають на гіпертонічну хворобу, на II-III стадіях на фоні суттєвого підвищення артеріального тиску і при деяких формах симптоматичної (вторинної) гіпертензії.
Кризи цього типу розвиваються відносно швидко при початково підвищеному артеріальному тиску, проте не носять бурхливого характеру перебігу на відміну від гіперкінетичних кризів.
Неускладнені та ускладнені кризи
Залежно від наявності супутніх кризу уражень органів-мішеней гіпертонічні кризи ділять на неускладнені та ускладнені.
Неускладнені кризи, як правило, можуть розвиватися на ранніх стадіях гіпертонічної хвороби. У цьому випадку спостерігається раптове значне підвищення артеріального тиску, однак виражених ознак ураження органів-мішеней немає.
При неускладненому кризі може відбуватися тимчасове утруднення мозкового кровотоку, ряд нервово-судинних порушень, а також порушення гормонального фону (наприклад, значний викид адреналіну).
Симптоматика неускладненого гіпертонічного кризу визначається проявами, пов’язаними з різким підвищенням тиску, а також з порушенням мозкового кровотоку.
Зазвичай неускладнений гіпертонічний криз починається раптовим сильним пульсуючим головним болем, нерідко супроводжується запамороченням, нудотою, блювотою, розладом зору.
Крім цього, спостерігаються такі симптоми, як нервове збудження, тривога, жар і підвищене потовиділення, що перемежовуються з відчуттям холоду і тремтіння в кінцівках, відчуття нестачі повітря, задишка, іноді болі в області серця, поява червоних плям на шкірі, особливо на обличчі, шиї і руках, почастішання пульсу, різке підвищення артеріального тиску, особливо систолічного (верхнього).
Типовими проявами неускладненого гіпертонічного кризу є відчуття внутрішнього тремтіння, холодний піт і озноб.
Неускладнені гіпертонічні кризи зазвичай розвиваються швидко і носять нетривалий характер (зазвичай 2-3 год), легко купіруються за допомогою гіпотензивних препаратів.
Однак незважаючи на відсутність ускладнень в органах-мішенях, криз все одно представляє певну загрозу життю пацієнта, тому протягом кількох годин необхідно знизити високий артеріальний тиск.
Ускладнені гіпертонічні кризи більш типові для пізніх стадій гіпертонічної хвороби (II- III).
Найбільш поширеними при ускладненому гіпертонічному кризі є серйозні судинні порушення, з яких найчастішим виступає гіпертонічна (гіпертензивна) енцефалопатія.
Головна небезпека гіпертонічної енцефалопатії полягає в її ускладненнях, серед яких інсульт, хвороба Паркінсона, зниження інтелекту та ін.
Крім цього, гіпертонічний криз може супроводжуватися ішемічним інсультом, набряком мозку, легенів, сітківки, інфаркт міокарда, гострою нирковою недостатністю, гострою недостатністю лівого шлуночка, стенокардією, порушеннями серцевого ритму, ураженнями судин, транзиторною ішемічною атакою і т.п.
Розвиток ускладнених гіпертонічних кризів зазвичай відбувається поступово і може тривати до декількох днів. Першими проявами таких кризів найчастіше виступають підвищена сонливість, відчуття тяжкості в голові і дзвону у вухах.
Спостерігаються і такі симптоми: сильний головний біль, запаморочення, нудота, блювота, сильні болі в області серця, порушення зору і слуху, загальмованість, уповільнення реакції, втрата свідомості, задишка, ядуха, вологі хрипи в легенях.
У положенні лежачи задишка може бути дуже сильною, але слабшає в напівсидячому положенні.
Шкіра хворого при ускладненому гіпертонічному кризі стає холодною і сухою, а обличчя набуває синяво-червоний відтінок. Виражених змін пульсу найчастіше не спостерігається.
Підвищення тиску при ускладненому кризі переважно не настільки різке і сильне, як при неускладненому гіпертонічному кризі.
Ускладнені кризи становлять загрозу для життя пацієнта і вимагають негайного зниження артеріального тиску.
Особливістю ускладнених гіпертонічних кризів є і те, що вони розвиваються поступово, а симптоми зберігаються протягом декількох днів і іноді після зниження артеріального тиску.
Розрізняють декілька різновидів ускладнених гіпертонічних кризів в залежності від переважної мішені ураження:
- церебральні (основні ускладнення зачіпають головний мозок),
- коронарні (вражені вінцеві (коронарні) артерії),
- астматичні (спостерігаються порушення в лівому шлуночку серця).
Церебральний гіпертонічний криз може виступати причиною розвитку гострих порушень мозкового кровообігу – гіпертонічної енцефалопатії, минущих порушень мозкового кровообігу, інсультів.
Гіпертонічний церебральний криз з діенцефальним синдромом характеризується емоційною лабільністю (нестійкістю), збільшенням виділення сечі.
Гіпертонічний церебральний криз з гіпоталамічним синдромом характеризується наявністю у пацієнтів схильності до повторного виникнення неврозів, що пов’язано з порушенням функції гіпоталамуса.
Пацієнти, що страждають на гіпертонічну хворобу II стадії, у яких є ознаки порушення функції гіпоталамуса, дуже чутливі до змін погодних умов.
Основним метеорологічним фактором, що робить виражений вплив на цих пацієнтів, є зміна барометричного тиску в бік його зниження.
У таких пацієнтів гіпертонічний криз, як правило, посилює вже наявні порушення функції гіпоталамуса, сприяє порушенню функції підкіркових центрів.
Також на тлі гіпертонічних кризів з гипоталамічними розладами нерідко розвиваються порушення кровообігу мозкового стовбура, симптомами яких є запаморочення, минуще двоїння в очах, ністагм та ін.
Коронарний гіпертонічний криз може спровокувати розвиток гострої коронарної недостатності, проявами якої виступають серцева астма або набряк легенів.
Нейровегетативний, набряклий і судомний кризи
Прояви нейровегетатівного кризу, що розвиваються досить швидко, пов’язані зі значним викидом в кров гормону адреналіну, яке найчастіше відбувається внаслідок стресу.
Симптомами нейровегетатівного кризу є пульсуючий головний біль, запаморочення, нудота, іноді блювота, відчуття нестачі повітря, нервове збудження, неспокій, тривога, зволоженість шкіри, озноб, підвищена пітливість, тремтіння в руках, переважне підвищення систолічного (верхнього) тиску, можливо невелике підвищення температури тіла.
Подібний стан, як правило, не перевищує 1-5 год і не представляє підвищеної загрози для життя пацієнта. Нерідко після кризу спостерігається рясне сечовипускання.
Набряклий, або водно-сольовий, гіпертонічний криз пов’язаний з розбалансуванням-ангіотензин-альдостеронової системи, що відповідає за підтримання постійного внутрішнього середовища організму, в тому числі і нормального артеріального тиску.
Подібні гіпертонічні кризи частіше трапляються у жінок і часто є наслідком вживання великої кількості рідини.
Симптомами набрякового кризу є набряки обличчя і рук, сильний головний біль, нудота, блювота, м’язова слабкість, підвищена сонливість, загальмованість, іноді дезорієнтація в просторі і часі, різні порушення зору, погіршення слуху.
Ці прояви можуть зберігатися протягом декількох діб.
Судомний гіпертонічний криз спостерігається досить рідко і є одним з найбільш небезпечних різновидів кризів.
Іноді наслідком судомного гіпертонічного кризу може стати крововилив у мозок. Характерними симптомами цього різновиду кризу, крім типових для всіх гіпертонічних кризів, є судоми і втрата свідомості.
Гіпертонічний криз лікування
Як вже зазначалося, гіпертонічні кризи зазвичай розвиваються раптово, найчастіше на тлі задовільного або доброго самопочуття пацієнта.
У ряді випадків саме самостійне припинення прийому призначених лікарем препаратів, неправильний спосіб життя, який необхідно дотримуватися хворому гіпертонією, і призводять до розвитку гіпертонічного кризу.
При перших ознаках кризи важливо, щоб пацієнт і його близькі не розгубилися, а своєчасно вжили необхідних заходів.
Можливо, що, крім екстреної допомоги, пацієнту потрібна негайна госпіталізація, особливо якщо криз є ускладненим.
До прибуття лікаря пацієнта слід покласти в ліжко в напівсидячому положенні, яке допоможе уникнути нападів задухи або істотно ослабити їх.
Так як при гіпертонічному кризі пацієнти зазвичай відчувають відчуття тремтіння і озноб, потрібно укутати стопи і гомілки хворого, зігріти їх грілкою, гарячої ножною ванною або поставити гірчичники на гомілки.
Пацієнту необхідний приплив свіжого повітря. Хворому важливо негайно вжити позачергову дозу призначеного лікарем гіпотензивного лікарського препарату.
Зниження артеріального тиску не повинно бути різким: протягом 1 ч його слід знизити на 25-30 мм рт. ст. в порівнянні з вихідним.
При різкому головному болю пацієнту рекомендується прийняти одну таблетку сечогінного препарату.
При сильних болях в області серця хворому можна прийняти одну таблетку валідолу або нітрогліцерину під язик. Однак не слід самостійно застосовувати нові препарати, які пацієнт раніше не брав.
Якщо й існує необхідність у якихось додаткових ліках, їх має призначити лікар. Як правило, лікарі «швидкої допомоги» роблять ін’єкції гіпотензивних препаратів, щоб швидко зняти прояви кризу.
Подальша терапія призначається лікарем або в стаціонарі, якщо пацієнт госпіталізований.
Під час гіпертонічного кризу пацієнту потрібно і психологічна підтримка з боку близьких, так як хворий відчуває занепокоєння, тривогу, страх смерті.
Тому близьким треба, не піддаючись паніці, постаратися заспокоїти пацієнта, розмовляючи з ним спокійним і доброзичливим тоном. Госпіталізація при гіпертонічному кризі потрібна не всім пацієнтам.
Зазвичай при неускладненому гіпертонічному кризі досить купірування симптомів шляхом внутрішньовенної ін’єкції гіпотензивних препаратів з подальшим амбулаторним лікуванням.
Госпіталізація ж необхідна пацієнтам, у яких криз розвинувся вперше незалежно від наявності ускладнень, а також пацієнтам з ускладненими кризами.
У стаціонарі або при амбулаторному лікуванні має здійснюватися спостереження за артеріальним тиском і симптомами, що свідчать про порушення роботи нервової системи.
Дуже важливо правильно інтерпретувати скарги і симптоми, а не абсолютний рівень АТ.
Таблетки та ін’єкції
При неускладненому кризі ефект часто дає прийом 1-2 таблеток каптоприлу та ін.
При відсутності вираженого терапевтичного ефекту від прийому цих препаратів роблять ін’єкції дибазолу, обзидана, клофеліну, нитропруссида натрію, німодипіну, фуросеміду, сульфату магнію, еналаприлу малеату.
У деяких випадках призначається пентамин. Клофелін робить помітну дію при гіпертонічних кризах будь-якого типу, зменшуючи частоту серцевих скорочень, серцевий викид і опір периферичних судин, ефективно знижує артеріальний тиск, особливо при кризах, що супроводжуються тахікардією.
Для внутрішньом’язових або внутрішньовенних ін’єкцій клофелін застосовують у вигляді 0,01% -ного розчину в дозі 0,5-1 мл.
Гіпотензивний ефект спостерігається вже через 3-5 хв після внутрішньовенної ін’єкції і досягає максимуму через 15-30 хв.
Вводити препарат слід повільно, особливо при гипокинетичній кризі, щоб уникнути колапсу (тобто гострої судинної недостатності).
Після ін’єкції пацієнт повинен 2-3 год перебувати в спокої в горизонтальному положенні.
Необхідно мати на увазі, що при гіпертонічному кризі не слід домагатися зниження артеріального показника до норми. Досить знизити його до показників, при яких поліпшується його самопочуття.
Якщо основними проявами кризу виступають загальномозкові симптоми без ознак осередкових порушень, для купірування такого криза можна застосовувати внутрішньовенні ін’єкції дроперидолу.
Цей препарат сприяє швидкому поліпшенню самопочуття і помірного зниження артеріального тиску.
Дроперідол починає діяти через 2-4 хв. Через 10-15 хв спостерігається помітний ефект, проте нерідко дія препарату носить нетривалий характер (1ч).
З метою посилення та закріплення ефекту, отриманого в результаті застосування дроперидолу, рекомендується приймати всередину діуретики в комбінації з іншими гіпотензивними препаратами.
Діуретики також усувають набряки. Крім препаратів, дія яких спрямована на зниження артеріального тиску, при необхідності лікар призначає препарати, що усувають порушення роботи серцево-судинної системи та ін., Викликані або посилені гіпертонічним кризом.
Так як розвиток гіпертонічних кризів нерідко свідчить про неадекватність лікування, цілком можливо, що буде потрібно відкоригувати індивідуальну терапевтичну програму.
Пацієнт повинен не тільки приймати лікарські препарати, але і строго дотримуватися рекомендацій лікаря, що стосуються способу життя і режиму харчування.
Надалі, коли гостра стадія кризу буде позаду, рекомендується посильна фізична активність, зрозуміло, без перевантажень.
У період відновлення потрібно повністю відмовитися від вживання кухонної солі, а надалі дотримуватися дієти без солі або дієти з малою кількістю солі, від куріння і вживання алкоголю, а також по можливості уникати стресових ситуацій.
При гіперкінетичному гіпертонічному кризі невідкладна допомога нерідко починається з внутрішньовенної ін’єкції дибазолу. Цей препарат чинить спазмолітичну дію і сприяє зменшенню серцевого викиду.
Гіпотензивна дія дибазолу помірна, а іноді і слабо виражена, тому в комплексі з ним необхідно застосовувати інші препарати.
При кризі цього типу, особливо що супроводжується тахікардією та порушеннями серцевого ритму, помітний позитивний ефект дає застосування бета-блокаторів.
З метою купірування кризу робляться внутрішньовенні ін’єкції анаприлина, який вводять струминно. Зниження артеріального тиску відбувається протягом декількох хвилин після введення, а максимальний ефект спостерігається через 30 хв.
Надалі для попередження повторного кризу анаприлин призначають всередину по 60-120 мг / сут.
Проте слід враховувати, що бета-адреноблокатори не можна застосовувати при бронхіальній астмі, зменшенню серцебиття і порушення атріовентрикулярної провідності.
Якщо гиперкинетичний криз супроводжується вираженим емоційним збудженням і тахікардією, як купируючим засобом можна застосовувати внутрішньовенні або внутрішньом’язові ін’єкції 0,1% -го розчину рауседила (1 мл).
Цей препарат знижує артеріальний тиск протягом 30-50 хв, а також має виражену седативну (заспокійливу) дію. Іноді спостерігається легкий снодійний ефект.
Для купірування гипокинетичних кризів переважно застосовують гіпотензивні препарати, що сприяють зниженню опору периферичних судин, бажано володіють також седативну дію.
При гипокинетичних кризах вводити гіпотензивні препарати краще крапельним способом, так як це дозволяє домогтися зниження артеріального тиску без ризику розвитку колапсу (різкою судинної недостатності) і погіршення кровообігу.
Досить ефективним засобом купірування гіпокінетичного кризу є дибазол. Також застосовують 2,5% -ний розчин аміназину, який вводять внутрішньовенно крапельним способом зі швидкістю 15-30 крапель на хвилину.
Аміназин сприяє зниженню підвищеної збудливості судин рухового центру та усунення психоемоційного напруження, а також нейтралізує дію гормонів адреналіну і норадреналіну.
Препарат можна застосовувати і для внутрішньовенного струминного введення. Вводити аміназин слід дуже повільно порціями по 2-3 мл, обов’язково вимірюючи артеріальний тиск на іншій руці.
Після введення препарату пацієнт 1-2 ч повинен лежати в ліжку. Гіпотензивну дію аміназину виявляється протягом перших хвилин після введення і досягає максимального ефекту через 10-15 хв.
Для купірування еукінетічного кризу також можна використовувати аміназин та дибазол. До госпіталізації пацієнта 5% -ний розчин пентамина можна ввести повільно внутрішньовенно, постійно здійснюючи контроль артеріального тиску.
Однак струйне внутрішньовенне введення пентамина може спровокувати розвиток колаптоїдного стану. У подібному випадку буде потрібно ввести кофеїн або мезатон.
При купировании гіпертонічного кризу, ускладненого серцевий астмою і загальним збудженням, лікарі, як правило, використовують поєднання ганглиоблокаторів з дроперидолом, який сприяє усуненню збудження і посилення гіпотензивної дії ганглиоблокаторів.
Спеціалізовані бригади в якості швидкодіючого гіпотензивного засобу можуть застосовувати на догоспітальному етапі препарат арфонад, який вводять внутрішньовенно крапельно.
Дія цього препарату розвивається протягом 3 хв, але швидко припиняється – через 10-25 хв після завершення вливання.
Купировання гіпертонічних кризів, ускладнених гострою коронарною недостатністю, проводиться з одночасним застосуванням знеболюючих препаратів.
Якщо гіпертонічний криз ускладнений гострим порушенням мозкового кровообігу, спочатку застосовують гіпотензивні засоби.
Додатково роблять внутрішньом’язової ін’єкції 25% -го розчину сульфату магнію (10 мл) і внутрішньовенну 2,4% -го розчину еуфіліну (10 мл на 20 мл 20-40% -го розчину глюкози).
Далі необхідна спеціальна терапія, яка повинна проводитися кваліфікованими неврологами.
Купировання гіпертонічного кризу при феохромоцитомі здійснюється за допомогою фентоламину або тропафену, препаратів з групи альфа-адреноблокаторів. 0,5% -ий розчин фентоламину (1 мл) або 1-2% -ий розчин тропафену (1-2 мл) застосовують у вигляді внутрішньовенних або внутрішньом’язових ін’єкцій.
Також для купірування гіпертонічного кризу при феохромоцитомі можна використовувати аміназин.
Необхідно мати на увазі, що при гіпертонічному кризі не слід домагатися зниження артеріального показника до норми. Досить знизити його до показників, при яких поліпшується самопочуття пацієнта.
Профілактика гіпертонічних кризів
Профілактичні заходи, що попереджають розвиток гіпертонічних кризів, аналогічні профілактиці гіпертонічної хвороби. Необхідно регулярно контролювати артеріальний тиск і здійснювати лікування гіпертонії.
При виникненні кризів слід з’ясовувати їх причини, щоб надалі уникати чинників, що провокують розвиток кризу.
Основними рекомендаціями профілактичного характеру звичайно ж є раціональний режим праці і відпочинку, правильне харчування з дотриманням необхідних при гіпертонії обмежень, відмова від шкідливих звичок, відсутність стресових ситуацій, своєчасне їх попередження та успішне подолання в разі виникнення.
Крім того, в профілактику гіпертонічних кризів слід включити і дотримання пацієнтом приписів лікаря, що стосуються прийому гіпотензивних препаратів.
Навіть при хорошому самопочутті не слід самостійно припиняти прийом призначених лікарем препаратів, так як це може з’явитися поштовхом для розвитку гіпертонічного кризу.