Класифікація ВООЗ розрізняє три стадії артеріальної гіпертензії, які відрізняються потенційними ризиками, симптоматикою і ступенем ураження всіх органів і систем.
Гіпертонія — захворювання, при якому тиск періодично або постійно підвищений. Друга назва патології — артеріальна гіпертензія. Цей діагноз встановлено більш ніж у 20% дорослого населення.
Оцінити небезпеку захворювання в кожному конкретному випадку допомагає лікарям класифікація ризиків та етапів розвитку артеріальної гіпертензії.
Зміст
- 1 Артеріальна гіпертензія: класифікація стадій і ризиків
- 1.1 Перша стадія захворювання: транзиторна гіпертензія
- 1.2 Друга стадія захворювання: потенційні ризики
- 1.3 Третя стадія захворювання: характер патологічних змін
Артеріальна гіпертензія: класифікація стадій і ризиків
Підвищений тиск для багатьох є нормальним станом. Такі пацієнти не зазнають відчутного дискомфорту.
Для інших же це захворювання стає приводом для зміни способу життя: високий тиск у них провокує безліч неприємних симптомів.
Артеріальна гіпертензія може розвиватися в три етапи:
- На першій стадії тиск в нормальному стані, пацієнт не відчуває дискомфорту і відхилень від норми в показниках.
- Друга стадія характеризується короткочасними підйомами показників тонометра і невеликою кількістю додаткових симптомів.
- Для третьої стадії характерні серйозні патологічні зміни в роботі внутрішніх органів і серцево-судинної системи.
Під час обстеження, крім визначення стадії захворювання, встановлюється також група ризику.
Вона залежить від того, який спосіб життя веде пацієнт, чи є у нього надмірна вага, шкідливі звички і генетична схильність.
На першій і другій стадії діагностують за 4 ступеня ризику, на третій — три. Критерії визначення на кожному етапі артеріальної гіпертензії відрізняються.
Для кожної стадії гіпертонічної хвороби характерна специфічна клінічна картина і методи діагностики.
Перша стадія захворювання: транзиторна гіпертензія
Перша стадія гіпертонії називається транзиторної або прикордонної. Тиск періодично піднімається до позначки 159/94 мм рт. ст.
У гіпертонії на цій стадії виділяють 4 ступені ризику:
- 1 ступінь встановлюється, якщо у хворого існує 15% ймовірності того, що протягом наступних 10-12 років у нього виникнуть ускладнення в роботі серцево-судинної системи;
- 2 ступінь встановлюється, якщо ризик розвитку патологій у найближчі 10-12 років становить 20%;
- 3 ступінь встановлюється, якщо існує можливість розвитку захворювань серцево-судинної системи при прогнозі до 30%;
- якщо ризик розвитку ускладнень перевищує 30%, встановлюється 4 ступінь ризику.
Прогнози можливостей розвитку різного типу ускладнень формуються на основі результатів досліджень серця, судин, наявності додаткових або перенесених захворювань, генетичної схильності.
У більшості випадків артеріальна гіпертензія 1 ступеня не має симптоматичної вираженості.
Підвищений тиск багато пацієнти визначають випадково, під час профілактичного огляду.
Іноді їх можуть турбувати головні болі і нездужання, але рідко хто здогадується про їх першопричини.
Додатково можуть турбувати такі симптоми:
- періодичні запаморочення, нудота;
- часте серцебиття;
- відчуття втоми, розбитості;
- носова кровотеча;
- шум у вухах.
Діагностика захворювання полягає в тому, щоб встановити стабільність підвищення показників тиску.
Для цього потрібно протягом деякого часу вимірювати його показники і порівнювати. Оцінити динаміку показників тиску допомагає таблиця, де відзначають дні і дані тонометра.
Слід виключити наявність додаткових хвороб: підвищений артеріальний тиск може бути симптомом інших патологій в організмі.
Друга стадія захворювання: потенційні ризики
На другій стадії гіпертензії тиск нормалізується рідше, а періоди підвищених його показників стають більш тривалими. Значення тонометра досягають позначки 179/109 мм рт. ст.
Для артеріальної гіпертензії 2 стадії характерні такі симптоми:
- хронічна втома;
- підвищена пітливість;
- проблеми із запам’ятовуванням невеликих обсягів інформації;
- в очних білках розширені судини;
- часті головні болі, локалізовані в потиличній частці, супроводжуються відчуттям пульсації в потилиці або скронях;
- почервоніння поверхні шкіри в результаті переповнення судин кров’ю;
- набряк обличчя;
- стомлюваність, млявість.
При постановці діагнозу кожного пацієнта встановлюється одна з чотирьох груп ризику.
При її оцінці враховують посилюють захворювання фактори (генетичну схильність, вік, рівень холестерину в крові, надмірна вага, наявність шкідливих звичок) та можливість спричинення безповоротної шкоди органів-мішеней (серця, нирок, мозку, очей).
Групи ризику при 2 стадії гіпертонічної хвороби:
- ризик 1 групи встановлюють пацієнтам з мінімальною кількістю негативних факторів: додаткових захворювань і шкідливих звичок. Ризик розвитку ускладнень у наступні 10 років складає менше 10%;
- ризик 2 групи визначають у тих, хто має кілька або один обтяжливий фактор. Пацієнти цієї групи не переносили інсульт і не мають порушень в ендокринній системі. Ймовірність подальшого розвитку серцево-судинних патологій дорівнює 15-20%;
- якщо ризик розвитку патологій становить від 20 до 30%, пацієнту встановлюють третю групу. Більшість пацієнтів з цим ризиком мають цукровий діабет, підвищений рівень холестерину;
- при наявності чотирьох і більше посилюють захворювання факторів у пацієнта розвивається гіпертензивна патологія. Діагноз встановлюється тим, хто переніс інфаркт міокарда, а також страждає від ішемічної хвороби серця, цукрового діабету та атеросклерозу. Важливим фактором тут є наявність декількох серйозних захворювань. Можливість розвитку ускладнень складає більш 30%.
Діагностика артеріальної гіпертензії 2 стадії проводиться за допомогою комплексу методів: повного збору анамнезу, систематичного вимірювання тиску в динаміці, вивчення стану периферичних судин, прослуховування серця і легенів, ультразвукового дослідження нирок, печінки, підшлункової залози, серця і ехокардіограми.
Третя стадія захворювання: характер патологічних змін
Якщо тиск при вимірюванні досягає показників 180/110 мм рт. ст. і вище, у пацієнтів діагностують артеріальну гіпертензію 3 стадії. Для неї характерні більш виражені симптоми, які турбують пацієнтів протягом тривалого часу.
Пацієнти скаржаться на такі відчуття:
- сильні головний біль у поєднанні з блювотою або нудотою;
- запаморочення, що супроводжується мигтінням «мушок» в очах, погіршення зору;
- шум у вухах набуває постійний характер і провокується склероз мозкових судин;
- періодичні болі в області серця, які супроводжуються нападами панічного страху. Більшість пацієнтів не можуть лежати на лівому боці;
- у результаті вираженого атеросклерозу судин кінцівок виникає оніміння пальців на руках і ногах;
- сповільнюються розумові процеси, порушується робота пам’яті та інтелекту.
Результати діагностичних досліджень також дозволяють зробити висновки про третій стадії захворювання.
Остаточна постановка діагнозу робиться на основі таких результатів:
- аналіз крові виявляє підвищений рівень холестерину;
- офтальмолог зазначає червонуватий відтінок білків очей;
- межі серця значно розширені, в області прослуховування виявляються шуми;
- ЕКГ зазначає порушення серцевого ритму і ішемію деяких миокардных зон;
- ультразвукове дослідження підтверджує серцеву недостатність.
При другій стадії гіпертензії не встановлюють першу групу ризику. Друга, третя і четверта визначається в залежності від наявності додаткових захворювань і ускладнюють перебіг хвороби факторів.
Інформацію про ризики та критерії їх вибору являє таблиця:
| Група ризику | Умови для визначення |
| 1 група | Не встановлюється у пацієнтів з 4 стадією гіпертонії |
| 2 група | Обтяжливі фактори відсутні або присутній один з них (куріння, зайва вага, цукровий діабет). |
| 3 група | Кількість негативних факторів — не більше трьох. |
| 4 група | Наявність більше трьох негативних чинників, один або кілька органів вражені. Висока вірогідність інфаркту. У 95% випадків пацієнта присвоюється інвалідність. |
Третя стадія артеріальної гіпертонії — найскладніша, вона нерідко призводить до летального результату.
Класифікація стадій і ризиків допомагає лікарям оцінити складність захворювання і сформувати деякі прогнози.
Від правильного встановлення стадії гіпертонічної хвороби і ступеня ризику залежить ефективність лікування. Якісна комплексна діагностика забезпечує найбільш точне визначення цих даних.
Люди, у яких тиск періодично піднімається до позначки, характерною для першої стадії, повинні приділяти більше уваги станом своєї серцево-судинної системи і пройти комплексне обстеження організму, щоб виявити причину відхилення.
В залежності від стадії гіпертонії може бути призначено медикаментозне лікування.