Тромбофлебіт – процес запалення венозної стінки з одночасним утворенням тромбу в просвіті судини. Найбільш часто уражаються вени нижніх кінцівок. Лікування тромбофлебіту має важливе значення в плані попередження серйозних ускладнень (тромбоемболії легеневої артерії та інших).
Причини тромбоутворення
Найчастіше тромбофлебіт виникає на тлі варикозно розширених поверхневих вен кінцівок. Набагато рідше страждають судини верхніх кінцівок (зазвичай це відбувається після внутрішньовенного введення препаратів) і глибокі вени ніг (близько 10% всіх випадків тромбофлебіту).
У деяких випадках можливе запалення незміненій (без варикозу) вени. Запальний процес зазвичай носить асептичний характер (без участі інфекції).
Головні умови початку утворення тромбу в посудині – уповільнення кровотоку в поєднанні з ушкодженнями внутрішньої поверхні судинної стінки. Має значення зміна складу крові (її підвищена згортання).
Деякі захворювання характеризуються частим виникненням тромбофлебіту. До них відносяться:
- варикозна хвороба;
- післяопераційний період, пов’язаний з тривалим постільним режимом, крововтратою і операційною травмою;
- переломи, що супроводжуються тривалою іммобілізацією (знерухомленням);
- гематологічні захворювання (патології крові);
- онкологічні хвороби;
- тривале перебування в посудині венозного катетера;
- гнійні процеси місцевого характеру (гнійні рани, піодермії, абсцеси, остеомієліт);
- вагітність і післяпологовий період;
- прийом гормональних препаратів;
- тяжка серцева недостатність;
- ожиріння, гіподинамія.
Механізм виникнення тромбу
При зниженні швидкості кровотоку у відні і появі пошкодження судинної стінки (спричиненого травмою, захворюванням, розладом нейрорегуляціі), починається процес фіксації клітин крові (тромбоцитів, еритроцитів) на пошкодженій поверхні утворюється микротромб. Останній поступово збільшується в розмірах аж до повного перекриття просвіту судини.
Одночасно відбувається запальний процес у венозній стінці і навколишніх тканинах – шкірі і підшкірній клітковині.
Тромбоутворення в просвіті вени
Клініка і симптоматика тромбофлебіту
Уражену ділянку вени виглядає як “шнур” червонуватого кольору, розташований безпосередньо під шкірою, щільний і болючий при пальпації. При ходьбі біль посилюється. Можливе підвищення температури тіла. Навколишні м’які тканини гипереміровані і набряклі, шкіра на дотик гаряча.
Діагностика
Діагноз грунтується на характерних скаргах, даних огляду пацієнта. При необхідності виконуються інструментальні методи дослідження (УЗД судин кінцівок, термографія), що дозволяють визначити величину тромбу і його межі.
Тромбофлебіт підшкірних вен
Ускладнення
Тромбофлебіт небезпечний можливими ускладненнями – тромбоемболією легеневої артерії, поширенням процесу на глибокі вени, сепсисом.
Лікування
Існують консервативні та оперативні методи лікування тромбофлебіту.
Консервативне лікування
Ще прочитати:
Тромбоз глибоких вен ніг
Постільний режим. Важливо забезпечення спокою з піднятим положенням кінцівки, яку помірно туго бинтують від підстави пальців до паху. Замість еластичного бинта можливе застосування спеціального компресійного трикотажу. Дана міра служить для запобігання росту і поширення тромбу. Строго протипоказаний масаж і інші активні дії.
Медикаментозне лікування тромбофлебіту спрямоване на поліпшення плинності крові, боротьбу з запаленням, набряком і профілактику ускладнень. Призначають такі препарати:
- флеботонікі – засоби, які зміцнюють стінку вени, що знижують її проникність, біль і набряк (детралекс, веносмин, вазокет, веноплант);
- протизапальні ліки – ортофен, етол-форт, ранселекс, сінметон;
- дезагреганти для запобігання “злипання” клітин крові і продовження тромбоутворення – аспірин, клопідогрел, тиклид;
- ангіопротектори – препарати, що захищають венозну стінку від додаткових пошкоджень (похідні рутина – венорутон);
- ферменти, що розріджують кров, зменшують набряк і запалення, частково лизирующие (розчиняють) тромб – трипсин, хемотрипсин, фібринолізин, стрептокіназа;
- антикоагулянти – гепарин, варфарин, синкумар.
Антибіотики показані тільки при наявних гнійних захворюваннях або підозрі на виникнення сепсису. Оскільки тромбофлебитический процес майже завжди носить асептичний (безмикробный) характер, застосування антибіотиків не обґрунтовано. Крім того, багато антибактеріальні препарати підсилюють згущення крові, погіршуючи перебіг хвороби.
Фізіотерапія
У гострому періоді сприятливо застосування УВЧ, після поліпшення можна застосовувати магнітотерапію, диадинамотерапию, лікування лазером.
Гірудотерапія
Лікування п’явками веде до вступу в кров гірудину – високоефективного антикоагулянту. Крім того, в слині п’явки міститься ще кілька десятків речовин, що володіють лікувальним дією.
ГирудотерапияМестное лікування
Призначають мазі і гелі, що містять гепарин, анальгетики, протизапальні препарати (“Гепатромбин”, “Лиогель”, “Ліотон”). Варто відзначити широко поширена помилка – застосування мазі Вишневського, яка при тромбофлебіті неефективна і може принести шкоду, завдяки сприянню поширенню запалення.
Лікувати тромбофлебіт повинен спеціаліст – хірург загального профілю або флеболог. Лікування тромбофлебіту в гострому періоді загрожує виникненням тяжких ускладнень.
Хірургічне лікування
Оперативне лікування тромбофлебіту застосовується при поширенні (висхідному характер процесу, його перехід на глибокі вени, загрозі розвитку ускладнень.
Застосовуються наступні операції:
- перев’язка і перетин ураженої вени (у гострому періоді);
- тромбэктомия (видалення тромбу), флебектомія (видалення ураженої і зміненої вени) – дані операції виконуються через кілька місяців після затихання процесу, в плановому порядку.
Профілактика
При наявності схильності до тромбофлебіту необхідно постійно дотримуватися рекомендацій флеболога. Профілактика тромбофлебіту включає в себе:
- застосування компресійного трикотажу;
- виконання вправ та масажу для поліпшення венозного кровотоку;
- прийом венотоников (детралекс, веносмин);
- використання мазі з антикоагулянтами;
- дотримання дієти;
- проходження профілактичних курсів лікування – лазером, дезагрегантами, ФТЛ.