Антибіотики при парапроктиті

Парапроктит являє собою запальний процес гострого або хронічного характеру в параректальної клітковині. У багатьох випадках при запаленні призначається антибактеріальна терапія, однак лікування парапроктита антибіотиками практично не практикується.

Дане захворювання можна вилікувати тільки хірургічним шляхом. У випадку з гострим перебігом хвороби необхідна екстрена операція, у випадку ж з хронічним – операція найчастіше планова, але відкладати її на тривалий термін теж не рекомендується.

Коли необхідно лікування парапроктита антибіотиками?

Таких ситуацій може бути декілька:

  • Після операції довгий час тримається підвищена температура тіла (38° С і вище). У такому разі необхідна оцінка стану рани і дослідження її вмісту, бактеріологічний посів. Тільки після цього призначаються антибіотики, раніше вони можуть змазати картину того, що відбувається з хворою людиною.
  • В післяопераційному періоді зберігаються сильні запальні явища в області рани, параректальної клітковини і прямої кишки. Тоді антибіотикотерапія допоможе швидше впоратися з цими процесами.
  • Після пластичних хірургічних втручань з приводу прямокишечных свищів. До таких операцій відносяться: висічення нориці з низведення клаптя прямої кишки і висічення нориці з ушиванням сфінктера.

Все, що описано вище, стосується лікування парапроктита системними антибіотиками. Які ж препарати в таких випадках можуть застосовуватися? Перед початком лікування проводиться бактеріологічний посів. Після отримання його результатів терапію коригують.

Залежно від викликала інфекцію флори використовують ті чи інші групи препаратів. Курс лікування парапроктита системними антибіотиками становить не менше 5-7 днів.

  • Метронідазол необхідний у випадку з анаеробною флорою. Це протипротозойну засіб, на аеробні бактерії ефекту не надає. Препарат приймається перорально в дозі 7,5 мг/кг з інтервалом в 6 годин або вводиться внутрішньовенно по 15 мг/кг первинно і по 7,5 мг/кг з таким самим інтервалом, як і при пероральному вживанні, у подальшому. Часто застосовується в комбінації з амоксициліном.
  • При аеробних джерелах інфекції використовують аміноглікозиди внутрішньом’язово. Існує кілька поколінь цих препаратів:
  • Перше – стрептоміцин, неоміцин (украй токсичний, в даний час використовується лише місцево), канаміцин
  • Друге – гентаміцин, тобраміцин, нетилміцин
  • Третє – амікацин
  • Ця група антибіотиків добре поєднується з пеніцилінами. Вони мають ото – та нефротоксичностью (діють на вуха і нирки, але побічні ефекти є оборотними після закінчення застосування). Найефективнішим є аміноглікозид третього покоління.
  • Крім того, можуть застосовуватися напівсинтетичні пеніциліни – це препарати широкого антибактеріального спектра. Для перорального (в таблетках), внутрішньовенного і внутрішньом’язового введення використовуються ампіцилін і амоксицилін. Для внутрішньом’язового і внутрішньовенного – карбеніцилін, тикарциллин, азлоциліном. Для перорального використання підходить карфециллин.

Місцеве лікування антибіотиками парапроктита

Крім системних препаратів, що надходять до вогнища інфекції через кровоносні судини, існують і місцеві антибіотики у вигляді мазей, кремів, присипок. Вони лікують процес тільки в місці свого нанесення.

Такі лікарські засоби можна застосовувати і при лікуванні парапроктита в післяопераційний період. Вони прискорюють загоєння, запобігають бактеріальні ускладнення. Які ж препарати можуть використовуватися:

  • Левомеколь – комбінована мазь з антибіотиком (хлорамфенікол) та регенеруючою препаратом (метилурацил) – володіє антибактеріальною і протизапальною, загоюючою дією.
  • Левосин – комбінована мазь, крім хлорамфеніколу і метилурацилу в її склад входять сульфадиметоксин (сульфаніламідний препарат, антимікробний) і тримекаїн (місцевий анестетик) – мазь володіє антибактеріальним, протизапальним, знеболюючим ефектом.
  • Фузимет – комбінована мазь, що має в своєму складі фузидин (антибактеріальний препарат) і метилурацил (регенеруючий препарат) – володіє антибактеріальним, що відновлює, загоюючою дією.

Перев’язки з цими мазевыми препаратами проводиться щодня. Спочатку рану обробляють антисептичними розчинами (перекис водню, бетадин, хлоргексидин та інші). Потім обсушують і на ранову поверхню наносять невелику кількість мазі, закривають серветкою.

Всередину рани мазь не наносять, щільно не закривають, розправляють краю, якщо це необхідно, оскільки регенерація йдуть від дна.

Таким чином, лікування парапроктита антибіотиками необхідно тільки в післяопераційному періоді: місцевими препаратами – завжди, системними – за показаннями.

Також Вам буде цікаво:

Leave a Comment