Променева терапія – це методика лікування злоякісних новоутворень з допомогою різних видів іонізуючого випромінювання. При раку прямої кишки такий метод застосовується, як правило, в комбінації з іншими.
Механізми впливу
Основною метою променевої терапії є руйнування ракової пухлини. Як же це відбувається? Справа в тому, що випромінювання впливає на ДНК клітин новоутворення, і, таким чином, клітини перестають нормально функціонувати і вмирають.
Але, незважаючи на те, що випромінювання впливає на всі клітини (і пухлинні, і нормальні), існує таке поняття, як чутливість до опромінення. Деякі види новоутворень добре реагують на променеву терапію, а деякі залишаються стійкими.
Це залежить від клітинного складу, локалізації раку. Як правило, більш молоді, недиференційовані клітини, краще піддаються радіаційному впливу.
Існують такі поняття, як:
- Сумарна осередкова доза (СОД) – доза опромінення, яка розподіляється на весь курс у цілому.
- Разова осередкова доза (РОД) – доза, яка дається за одну процедуру. Одиницею вимірювання дози радіаційного випромінювання є Грей (Гр).
- Фракціями при променевій терапії називають розділену на кілька частин сумарну дозу.
Свідчення, методики променевої терапії
Найкращим способом лікування раку ректального відділу є хірургічний. У яких же випадках показано опромінення при раку прямої кишки?
- Неможливість проведення радикальної хірургічної операції із-за розмірів, локалізації, метастазів пухлини. У такому випадку рекомендується така схема: терміни проведення – 2 тижні, СОД – 30 Гр, фракцій – 10. Якщо променева терапія переноситься добре, то через 1-2 місяці рекомендується провести повторний курс: 3 Гр на 4 фракції. Іноді СОД при паліативному опроміненні досягає 60 Гр, але за умови гарної переносимості та реакції на лікування. У таких ситуаціях опромінення при раку прямої кишки спрямоване в першу чергу на попередження і лікування ускладнень, продовження життя, зниження або усунення болю.
- Високий ризик рецидивування після проведеного хірургічного лікування. Проводиться опромінення через 1-2 місяці після операції. Так, рак нижнього відділу ампули прямої кишки часто рецидивує. Крім того, на ризик рецидивів впливає ураження лімфовузлів: якщо при гістологічному дослідженні видаленого лімфатичного апарату виявляються ракові клітини, то ризик виникнення рецидивів також великий. Рекомендована схема: терміни проведення – 5 тижнів, СОД – 50 Гр, фракцій – 25. Променева терапія сприяє зниженню кількості рецидивів, покращення прогнозу, а також тривалості життя.
- Підготовка до хірургічного втручання. Променеве лікування проводиться за 1 місяць до операції. Воно спрямоване на зменшення післяопераційних ускладнень, можливостей для виникнення рецидивів. Рекомендується наступна схема: терміни проведення – 4,5 тижні, СОД – 46 Гр, фракцій – 23. Або, якщо ракова пухлина має невеликі розміри, розташована локально, то можливо інша схема: терміни – 2,5 тижні, СОД – 36 Гр, фракцій – 12, або 5 фракцій за 5 днів при СОД, що дорівнює 25 Гр.
Ускладнення опромінення
Як відомо, радіаційне випромінювання змінює ДНК в ядрі клітини: на цьому і заснована променева терапія. Але справа в тому, що опромінення діє не тільки на злоякісні, але і на нормальні клітини організму людини. З-за цього впливу можуть розвиватися різні ускладнення:
- Пригнічення функцій кісткового мозку, зниження рівня лейкоцитів і тромбоцитів, що веде до зниження імунітету, а також підвищеного ризику кровотеч. У разі, якщо ці показники серйозно знижено, необхідна госпіталізація.
- Почастішання, зміна характеру випорожнень, пронос, болі в животі переймоподібного характеру. Ці ускладнення досить добре лікуються за допомогою спеціальні протидіарейний лікарських засобів (Смекта, Лопедиум, Імодіум, Каопектат), корекції харчування. Дієта полягає у вживанні нежирної, здебільшого відвареною і приготованої на пару їжі, обмеження овочів і фруктів у сирому вигляді, виключення копчених, солоних продуктів, газованих напоїв, кави, міцного чаю. Прийом відповідних ліків слід продовжувати до згасання симптомів, навіть після закінчення курсу променевої терапії.
- Порушення функції сечового міхура у вигляді частого сечовипускання або помилкових позивів. Якщо немає інфекційних причин (а вони можуть бути, оскільки ризик розвитку інфекцій при променевій терапії зростає), то призначаються симптоматичні препарати для зняття цих явищ (діючі речовини – феназопиридин, оксибутинін). Інфекція сечовивідних шляхів лікується антибактеріальними препаратами курсом. В першу чергу діагноз допоможуть підтвердити або спростувати загальний аналіз сечі, УЗД нирок і сечового міхура.
При тривалому лікуванні нерідко розвивається подразнення в області анального отвору. Допоможуть його прибрати гормональні креми (наприклад, крем з гидрокотизоном).