Дитяча агресія по відношенню до люблячим батькам є для близьких сильним розладом.
Але така реакція дитини на будь-які старання налагодження контакту з ним є не тільки внутрішньородинної проблемою. Дратувати, викликати злість і негативні емоції в основному буде щось інше, а ви стаєте об’єктом, на якому він може все це відшкодувати. Позитивна сторона цієї проблеми тільки в тому, що всі свої невдоволення дитина не тримає все в собі, а намагається хоч якось їх висловити, адже в іншому випадку накопичені негативні емоції можуть спровокувати навіть інфаркт міокарда.
Причини дитячої агресії
Найчастіше агресивна поведінка викликають взаємовідносини між однолітками в дитячому садку, школі, дворі і т. д. Пік прояви агресії припадає на 12-17 роки життя. Це якраз період гормонального сплеску від статевого дозрівання, коли хлопці і дівчата перетворюються у чоловіків і жінок.
Їм важливо самоствердитися в своєму оточенні, прагнучи до лідерства, і отримувати похвалу і схвалення від вагомих людей в їх житті, в тому числі батьків, але визнання серед друзів у цьому віці все ж лідирує. Природно, найчастіше не все бажане виконується.
Причин безліч: особисті комплекси та страхи, недолік фінансів, погана компанія та інші. У підсумку зароджується невдоволення собою, тим, що відбувається і цілого Всесвіту, яке в юнацтві протікає особливо гостро і проявляється у формі істерик і агресії.
Але буває і так, що батьки, більшою мірою несвідомо, з малих років агресивно налаштовують дитину по відношенню до всього навколишнього і подіям. Наприклад, малюк після приходу з дитячого саду засмучений, адже його товариш не поділився своїми новими солдатиками.
Багато батьки скажуть своїй дитині: «Не чіпай чужі іграшки! У тебе є краще і красивіше – з ними і грай, а з тим хлопчиком теж не поділися, раз він такий скупердяй!» А запропонувати дитині піти на компроміс, спробувати домовитися з одною запропонує далеко не кожен тато чи мама.
Турбота і увага
У тих випадках, коли улюблене чадо раптом проявляє злість, багато батьків починають думати, що це їх вина, адже вони не приділяють достатньої уваги своїй дитині. Таке припущення не позбавлене правди. Однак психологи уточнюють, що зустрічаються дві крайності у вихованні, і в обох однаковий негативний результат.
- В сім’ї порядних батьків дитина завжди на першому місці, все родичі живуть тільки заради його благополуччя. У результаті син або дочка сприймають підвищену увагу і задоволення будь-яких його примх як належне. Відповідного ставлення він жадає від однолітків, вчителів, вихователів, і, не отримуючи цього, починає висловлювати невдоволення, образи, агресію.
- В іншому випадку батьки, навпаки, не приділяють належної уваги своїй дитині: не цікавляться його справами, нікуди з ним не ходять, не надають особливого значення його успіхів і невдач. Вони проводять практично весь день на роботі, сильно втомлюються, зайняті собою і так далі, причому часто зайнятість надумана. У цьому випадку агресія в дитячому віці – спроба привернути до себе увагу. Висловити свої потреби у звичайній прохання дитина не може, у результаті переживає образу всередині себе і від надуманої безвиході пускається в скандали.
Як спілкуватися з агресивною дитиною?
Щоб налагодити взаємини зі своїм чадом, краще всього відразу записатися на прийом до психолога, адже навчитися самостійно контролювати агресію підлітка досить непросто, але вести розмови без взаємних образ і підвищеного тону цілком реально.
- Не дозволяйте собі розмовляти з коханою дитиною грубим тоном, кричати на нього або раздражительно підвищувати голос. Стримуйте себе, говоріть впевнено і спокійно, але відверто. Якщо вас щось сильно виводить з рівноваги, скажіть йому: «Я починаю відчувати прилив злості і можу наговорити тобі зайвого. Я дуже люблю тебе, тому не хочу допустити цього. Зараз я відійду, заспокоюсь трохи, а потім ми зможемо продовжити розмову». Найчастіше проявити таку стриманість непросто, але кожна нова спроба в підсумку дасть позитивний результат.
- Крім банальних докучливих розпитувань про те, як ваша дитина поїв і пішов в школу, ділитеся з ним своїми новинами, але краще не побутовими. Намагайтеся розповідати про своє ставлення до навколишнього світу, переживання, базікати про життя спільних знайомих, щоб викликати у вашому синочку або донечці відповідну реакцію. Питайте щось конкретне, уникайте абстрактних і однозначних питань, щоб дитина відчула вашу щиру заклопотаність його життям.
- Не здумайте з ким-небудь порівнювати своє чадо або обговорювати його помилки в розмові з іншими людьми в його присутності. Діти, особливо підліткового віку, без того постійно порівнюють себе з ким-небудь, прагнуть бути на когось схожими, хочуть бути найкращими. Програш у таких порівняннях для них дуже трагічний. Також негативну реакцію батьки можуть отримати від дитини, який дізнався, що його проблеми відомі стороннім людям.
- Коли ви горите бажанням навчити свою дитину розуму, посилаючись на життєвий досвід, – спробуйте це зробити в максимально короткі терміни, доступно і в жартівливій формі. В усвідомленому віці спокійно вислуховувати ваші повчання ніхто не буде. Хорошу ідею, правильний спосіб вирішити ситуацію треба не нав’язувати, а як би ненароком «підкинути», щоб дитина порахував, що це саме його свідоме рішення.
- Намагайтеся неухильно виконувати обіцяне, але не карайте дитину за скоєні помилки. Тільки в такому випадку, хоч і не відразу, ви зможете заслужити довіру. Ваше чадо потрібно навчити розуміти, що в невдачах і помилкових діях немає нічого поганого (все одно минуле змінити неможливо), про них слід говорити, а поступово навчитися не робити їх.
- Намагайтеся підтримувати всі способи самовираження дитини, якщо вони не завдають шкоди здоров’ю і оточуючим. Волосся рожевого кольору, неформальна одяг мають місце бути, адже такі експерименти носять оборотний характер.
- Якщо всі ці способи все ж неефективні, дитина продовжать вести себе агресивно, консультація психолога або психотерапевта вкрай необхідна.
Що говорять кращі лікарі-психологи
Конфлікти між батьками і дітьми в основному виникають із-за того, що люди не намагаються навчитися правильному спілкуванню один з одним. Зараз дітям та підліткам розповідають про правила статевого виховання, але це слід вчити і етики сімейного життя.
Також є гостра нестача «Батьківських шкіл». Багато сучасні батьки не розуміють, як спілкуватися зі своїми дітьми в різному віковому періоді, які в них інтереси, пріоритети і т. д. Набагато простіше купити дитині ноутбук для його зайнятості, ніж виділити пару годин часу і провести його спільно в прогулянці або занятті спортом.
Схожа проблема взаємин і серед подружніх пар. Спільне проживання і проведення часу в багатьох сім’ях зациклюються на низинних побутових потребах «поїсти/поспати/подивитися серіал/пограти в комп’ютерні ігри».
Люди практично не спілкуються між собою, тому що їх поглинає віртуальний світ і побут. Звідси і бере початок ланцюжок багатьох проблем як для окремої сім’ї, так і для цілого суспільства.
Вчіться розуміти один одного, і тоді у вашому житті буде тільки позитив!