Як розвивається ендокринне безпліддя у чоловіків і жінок, методи діагностики та лікування

• Як розвивається
• Етіологія
• Клінічна картина
• Діагностика
• Лікувальна тактика
• Ендокринне безпліддя у чоловіків

Порушення роботи ендокринних залоз може бути причиною як жіночого, так і чоловічого безпліддя.

Неможливість жінки завагітніти і виносити дитину може бути викликана одним або кількома з наступних факторів:

• ендокринне безпліддя у жінок, що зустрічається у 35-40% пацієнток;
• трубне, пов’язане з непрохідністю маткових труб або зі зниженням рухливості війок, що вистилають труби зсередини, і спостерігається у 20-30% хворих;
• захворювання органів жіночої репродуктивної системи (сальпінгоофорит, ендометріоз, міома матки та інші), які в сукупності обумовлюють кожен четвертий випадок безпліддя;
• імунологічне безпліддя, пов’язане з несумісністю антигенів матері та батька дитини або матері і майбутнього плоду (2%);
• нез’ясовні випадки тривалої відсутності дітей в шлюбі у здорових батьків (до 15%).

Ендокринний фактор безпліддя – це порушення овуляції і, відповідно, менструального циклу. Він може бути викликаний однієї з двох наступних причин:

• ановуляція (відсутність дозрівання яйцеклітин у фолікулі);
• недостатність лютеїнової фази.

Так само пропонуємо прочитати наші статті про чоловічому та жіночому безплідді (більш докладно про види і причини).

Як розвивається ендокринне безпліддя

Ановуляція

Тимчасова ановуляція буває й у здорових жінок. Протягом року частина циклів є ановуляторными, і протягом їх жінка завагітніти не може. Частішають випадки ановуляції при важких стресах, гострих інфекційних захворюваннях, різкій зміні клімату, під впливом інших неспецифічних причин, які є незвичними для організму.

Постійна (хронічна) ановуляція властива групі захворювань, при яких порушується взаємозв’язок між основними регулюючими органами – гіпоталамусом, гіпофізом і яєчниками. У нормі В гіпоталамусі щомісяця виробляються гормони – либерины (їх аналогом є, наприклад, гонадотропін-рилізинг фактор), під впливом яких в гіпофізі запускається процес вироблення гонадотропного гормону. Вже під впливом останнього в яєчниках циклічно виробляються естрогени і прогестерон, спричинюючи проліферацію ендометрія, а потім його відторгнення і менструацію. Під впливом естрогенів починається збільшення фолікула і розвиток в ньому яйцеклітини, а потім вихід її в черевну порожнину – овуляція.

При розбалансування цієї системи на будь-якому рівні в результаті не відбувається овуляція і порушується процес циклічної зміни ендометрію, змінюється менструальний цикл.

Ановуляція є причиною майже третини випадків безпліддя, викликаного ендокринними зрушеннями. Ановуляторні цикли досить часто схожі на звичайні менструальні, тривалістю до 36 днів (проте в цьому випадку більш правильно говорити «менструальноподобное» кровотечу, тому що повний гормональний цикл не відбувається). При порушенні овуляції подібні виділення крові можуть бути рідкими, мізерними, а у частини жінок вони відсутні взагалі.

Недостатність лютеїнової фази

Недостатність лютеїнової фази – зміна діяльності жіночих залоз, відповідальних за її фертильність — яєчників. Воно характеризується недостатнім виробленням необхідних гормонів, зокрема, прогестерону в жовтому тілі, що утворюється на місці овулировавшей яйцеклітини на поверхні яєчника.

Зменшення синтезу гестагенів жовтим тілом призводить до зниження секреторного перетворення внутрішнього шару матки. У цьому випадку запліднена яйцеклітина не може закріпитися в маткової стінки і гине.

Ця ситуація може супроводжуватися не тільки неможливістю зачати дитину, але і мимовільними викиднями на початку вагітності. Саме тому для збереження вагітності на ранніх термінах призначають препарати прогестерону (Дюфастон, Утрожестан).

Етіологія

Причини ендокринного безпліддя нерідко криються в патологічних змін органів і систем.

1. Хвороби гіпоталамуса і гіпофіза:

• гіпоталамічний синдром;
• припинення менструацій при голодуванні;
• посилення синтезу пролактину;
• пошкодження передньої частки гіпофіза зі зниженням його ендокринної функції в результаті травми, пухлини та інших станів.

2. Захворювання яєчників:

• полікістоз;
• брак нормальних фолікулів та ооцитів — синдром резистентних, а також виснажених яєчників.

3. Хвороби залоз внутрішньої секреції:

• ожиріння;
• зміни наднирників – хвороби Іценко-Кушинга, Аддісона;
• адреногенітальний синдром;
• порушення обміну гормонів щитовидної залози;
• цукровий діабет.

4. Важкі супутні хвороби:

• печінкова недостатність при гепатиті або цирозі печінки;
• туберкульоз;
• різноманітні пухлини;
• ревматологічні системні хвороби.

5. Спадкова патологія:

• синдром Шерешевського-Тернера;
• гермафродитизм в різних формах.

6. Ендометріоз.

7. Гормон-секретуючі пухлини.

Клінічна картина

Симптоми ендокринного безпліддя у жінок включають суб’єктивні прояви (скарги) і дані об’єктивного і гінекологічного огляду.

Пацієнток турбують:

• відсутність вагітності;
• затримка менструації до півроку або взагалі її відсутність (аменорея);
• мажучі виділення між менструальними кровотечами;
• великий обсяг крововтрати під час менструації, болючість під час неї;
• виділення слизового характеру з статевих шляхів;
• болі в нижній частині живота і поперекової області у зв’язку з циклом, так і постійні;
• дискомфорт при статевому акті;
• рецидивуючий цистит;
• неприємні відчуття в молочних залозах, виділення з сосків;
• збільшення ваги, округлення і почервоніння обличчя, зріст вусиків, надмірне оволосіння, в тому числі за чоловічим типом;
• вугровий висип;
• випадання волосся аж до облисіння;
• гіпертонія або «стрибки» артеріального тиску;
• розтяжки на боках, животі, стегнах;
• зниження ваги;
• передменструальні порушення.

При розпитуванні жінки, лікар уточнює, коли настала перша менструація, тривалість циклу, обсяг і хворобливість місячних, тривалість неможливості зачати дитину, наявність вагітностей до цього випадку, розпитує про проведення гінекологічних втручаннях та їх результати, про застосовувані методи контрацепції. Уточнюється, чи хворіла пацієнтка хламідіозом, уреаплазмозом, гонореєю та іншими інфекціями.

Зовні визначають тип конституції пацієнтки, формування вторинних статевих ознак, розподіл жирових відкладень, наявність стрій. Підвищена секреція андрогенів зовні проявляється акне, гірсутизм, жирною лупою. Якщо визначаються багряні широкі розтяжки при ожирінні живота, грудей і тонких кінцівках – потрібно припустити гіперкортицизм (патологію наднирників). Тонкі стрії можуть бути пов’язані з гіпоталамічним синдромом.

Оглядаються молочні залози, виконується гінекологічне дослідження.

Діагностика

Діагностика ендокринного безпліддя досить складна і включає такі способи і дослідження:

• спермограма статевого партнера, консультація андролога при відхиленнях в ній;
• вивчення мазків з піхви, виявлення інфекцій, визначення їх чутливості до протимікробних засобів;
• оцінка стану маткових труб;
• діагностика і терапія TORCH-інфекцій;
• гормональні аналізи: визначення рівня фолікулостимулюючого, лютеїнізуючого гормонів, пролактину, тестостерону, естрадіолу, прогестерону, тиреотропного гормону;
• при підвищеному рівні тестостерону додатково здаються наступні аналізи: визначення легидроэпиандростерона сульфату або 17-hidroxiprogesterona (показників адрено-генітального синдрому), андростендіону (показника синдрому полікістозних яєчників);
• при підвищеній концентрації пролактину – виключення пухлини гіпофіза за допомогою рентгенографії черепа, комп’ютерної чи магнітно-резонансної томографії);
• при патології гіпофіза, підвищеному тиску, наборі або швидкої втрати ваги – огляд окуліста, дослідження полів зору, вивчення очного дна;
• при ожирінні і підвищеному тиску – цукор крові, глікований гемоглобін, ліпідний профіль, визначення в сечі концентрації 17-кортикостероїдів та 11-оксикортикостероида;
• ультразвукове дослідження молочних залоз;
• трансвагінальне ультразвукове дослідження матки і придатків;
• ультразвукове дослідження внутрішніх органів;
• при первинній аменореї – консультація генетика.

Читайте також: Види діагностики жіночого і чоловічого безпліддя.

Лікувальна тактика

Лікування ендокринного безпліддя здійснює гінеколог-ендокринолог. Він вибирає метод лікування (з допомогою ліків або оперативного втручання), підбирає мінімально ефективні дози того або іншого препарату (наприклад, Левотироксину при патології щитовидної залози, Бромокриптину при гіперпролактинемії). Підібране гормональне лікування ендокринного безпліддя жінка отримує в амбулаторних умовах протягом 4 місяців. Якщо за цей час вагітність не виникла, можна продовжити прийом підібраних гормональних засобів одночасно зі стимуляцією овуляції.

Терапія при надмірній вазі

Якщо безпліддя ендокринного генезу поєднується з надлишковою масою тіла (індекс маси тіла більше 30), то протягом 3-4 місяців показана низькокалорійна дієта у поєднанні з раціональними фізичними тренуваннями і прийомом Орлістату перед їжею. Цей препарат перешкоджає всмоктуванню жирів з їжі в кишечнику, в результаті додатково знижується калорійність раціону. Деякі автори рекомендують призначати Сибутрамін для зниження ваги, проте питання безпеки його використання до цих пір широко обговорюються.

Якщо ожиріння супроводжується порушенням толерантності до глюкози, виявленим за допомогою тесту перорального навантаження глюкозою, або цукровим діабетом, жінці призначають Метформін.

Якщо протягом 3-4 місяців, незважаючи на всі ці заходи, вагітність все ж не настала, слід почати стимуляцію овуляції, незалежно від того, наскільки знизився вага пацієнтки.

Лікування при СПЯК

Ендокринні форми безпліддя найчастіше пов’язані з синдромом полікістозних яєчників.

При його підтвердженні рекомендується наступний алгоритм терапії:

• якщо є надлишок маси тіла, порушена толерантність до глюкози, виявлені інші гормональні порушення (наприклад, гіперандрогенія, рідше підвищення рівня пролактину) – проводять медикаментозне лікування цих розладів;
• якщо на фоні терапії вагітність не наступає, переходять до стимуляції овуляції; у хворих з синдромом полікістозних яєчників часто підвищений рівень лютеїнізуючого гормону, тому для них краще форми фолікулостимулюючого гормону;
• якщо вагітність не настає протягом року після початку лікування проводять лапароскопію для резекції кістозно змінених яєчників і виключення ймовірного трубного безпліддя, потім продовжують гормональну терапію.

Якщо синдром полікістозних яєчників поєднується з важко виліковним трубно-перитонеальним безпліддям або з чоловічим безпліддям – призначають процедуру екстракорпорального запліднення. Вона ж розглядається як метод вибору, якщо жінці більше 38 років.

При зміні активності жовтого тіла

Якщо ендокринне безпліддя викликане не порушеннями овуляції, а зміною активності жовтого тіла, призначають гестагени всередину або у вигляді вагінальних кремів або супозиторіїв (Утрожестан, Дюфастон та інші). При збереженні безплідді проводять стимуляцію овуляції. Якщо протягом року після призначення гормонів жінка залишається безплідною, їй проводять лапароскопію і вирішують питання про екстракорпоральному заплідненні.

Ендокринне безпліддя у чоловіків

Порушення вироблення статевих гормонів може спостерігатися і у чоловіків і також призводити до ендокринному безпліддя. Діагностику і лікування цього стану проводить лікар-ендокринолог у співпраці з андрологом.

Ендокринні порушення (гіпогонадизм) спостерігаються у кожного четвертого безплідного чоловіки. Первинний гіпогонадизм пов’язаний із захворюваннями і травмами яєчок, у результаті чого в них знижується вироблення чоловічих статевих гормонів і, відповідно, нормальних сперматозоїдів.

Первинний вроджений гіпогонадизм спостерігається при таких захворюваннях:

• відсутність яєчок (анорхізм);
• синдром Клайнфельтера;
• монорхізм і крипторхізм (одне яєчко або затримка яєчок у черевній порожнині);
• синдром Нунан;
• синдром де ла Шапелля;
• XYY-синдром;
• вроджені порушення синтезу тестостерону.

Причинами гіпогонадизму може бути перекрут яєчка, його травма, перенесений епідемічний паротит («свинка») з ускладненнями, орхіт.

При вторинному гіпогонадизмі страждає гіпоталамо-гіпофізарна система, яка стає не в змозі регулювати вироблення тестостерону і статевих клітин. Причини:

• ідіопатичний гипогонадотропный гіпогонадизм;
• вроджене недорозвинення надниркових залоз;
• синдром Кальмана;
• синдром Лоренса-Муна-Барді-Бідла;
• синдром Прадера-Віллі;
• мозочкова атаксія;
• аплазія гіпофіза;
• синдром Мэддока.

Клінічні прояви ендокринних порушень:

• високо розташована талія, високий зріст, довгі ноги і руки – євнухоподібні пропорції тіла;
• недорозвинення статевого члена;
• збільшення молочних залоз: гінекомастія;
• об’єм талії більше 94 см, ожиріння живота, грудей, стегон;
• рідкісне оволосіння на обличчі, під пахвами, на кінцівках, тулубі;
• оволосіння на лобку за жіночим типом;
• високий зростання в поєднанні з високим голосом;
• недорозвинена мошонка;
• зменшення об’єму яєчок.

При виявленні у чоловіка проявів гіпогонадизму необхідно визначити в крові рівень вільного та зв’язаного тестостерону. Якщо ендокринне безпліддя носить вторинний характер, досліджується концентрація фолікулостимулюючого, лютеїнізуючого, тиреотропного гормонів гіпофіза і пролактину.

Лікування ендокринного безпліддя у чоловіків

Медикаментозна терапія вторинного гіпогонадизму малоефективна. В таких випадках проводять інсемінацію донорською спермою.

При первинному гіпогонадизмі проводять консервативне лікування. Використовують наступні групи препаратів:

• гонадотропін-рилізинг гормонів (Люлиберин);
• гонадотропіни (хоріонічний гонадотропін, Прегніл, Профазі);
• антиестрогени (Кломіфен).

При гіперпролактинемії призначається Бромокриптин.

Під час лікування безплідності, слід відмовитися від побутових інтоксикацій, зменшити рівень стресів, нормалізувати режим праці і відпочинку.

При відсутності ефекту від медикаментозного лікування парі може бути запропонована процедура інсемінації донорською спермою.

loading…