Встановлено, що кожна третя дорожньо-транспортна пригода здійснюється людьми, які перебувають у стані сп’яніння.
Аварія, досконала п’яним водієм, не може не вважатися злочином. Законодавством передбачена за це кримінальна відповідальність.
У статті 39 говориться, що вчинення злочину у стані сп’яніння є обтяжуючою обставиною.
П’яний і твереза людина в ситуаціях, пов’язаних з сексуальним зґвалтуванням, ведуть себе по-різному.
Вживання алкоголю скасовує правила поведінки, прийняті в звичайному житті, пов’язані з підтриманням взаємної поваги та сексуальної нейтральності.
Зазвичай про сексуальне зґвалтування розповідають його жертви – молоді жінки.
Типовим прикладом сексуального зґвалтування, пов’язаного з розпиванням алкоголю, може бути розповідь молодої жінки про спробу зґвалтування, якого вона зазнала під час відпочинку на Чорноморському узбережжі.
У Європейському парламенті розгорнулися неабиякі дискусії, здавалося б, сакраментальному питання: «Що таке горілка?»
Поляки, скандинави і прибалти (не вистачало тільки росіян, на жаль, не представлених в ЄС) відстоювали ідентичність свого національного напою в протиборстві з «винним лобі» півдня Європи.
Бути посередником взялася німецько-чеська «пивна коаліція». У підсумку Європарламент поклав кінець цій «алкогольної війні», визначивши, який напій можна називати горілкою, якої немає, а який можна, але з застереженнями.
Неповнолітніх алкоголіків все більше, щасливого дитинства немає ні у одного. Дитина з пляшкою пива на вулиці. Видовище, стрімко і непомітно стало буденним.
Спробуйте провести експеримент: знайдіть у літньому місті компанію гуляють підлітків без пива. Вдалося?!
Фахівці-наркологи стверджують: дитячий алкоголізм як хвороба формується в організмі протягом року, якщо випивати три рази на тиждень по банку джин-тоніка або пива.
Коли я веду свої семінари, і починаю тему про позитивному образі мислення, практично завжди є дві болючі теми для аудиторії. Я їх дуже люблю наводити як приклад реакції важко залежних людей з метою захисту своїх звичок.
Перша тема – це телебачення, і вона викликає масу питань. Тема відмови від перегляду ТБ досить легко проходиться на рівні логіки і аргументів, майже так само легко, як і інтернет.
А ось наша наступна тема – набагато складніше, і тут вже прямо хоч починай вірити у всесвітній змова ZOG проти нашого чесного трудового народу.
Для людини, який відкрив цю книгу, очевидно, першим питанням є найголовніший: «Так, все-таки, те, що відбувається в моєму житті – це алкоголізм?»
Відповідей на це питання багато. Хтось вважає, що «звичайно, так». Хтось сумнівається «ну, не зовсім щоб, але проблема явно є». Хтось, навпаки, впевнений в тому, що «так ні, справа не в цьому».
Особистість алкоголіка сповнена протиріч. Алкоголік – це підліток зі старечим поглядом на життя, це професійний брехун, якого легко провести, це закінчений егоїст, який не любить себе, це вічна «душа компанії», яка вічно самотня, це герой, на якого не можна покластися, нарешті, це людина, яка не боїться смерті, бо боїться життя. Список цих парадоксів можна продовжувати довго.
Вся справа в тому, що в особистості алкоголіка присутні дві особини. Як би це не звучало шалено, але це саме так.
Ця глава гідна окремої книги, але автор спробує хоча б на кількох сторінках описати те, що відбувається з людьми, які оточують алкоголіка.
Стан це називається співзалежність, і це не просто термін, це діагноз захворювання. Це захворювання, як і залежність, йде за власними законами і має загальні риси у всіх хворих незалежно від індивідуальності носія хвороби.
Це вкрай важливо розуміти, тому що анозогнозія співзалежних – невизнання свого хворобливого стану – явище настільки поширене, що вважається одним з проявів хвороби.
Практично кожен п’є приходить до розуміння того, що пора кидати пити. Іноді це лише швидкоплинне бажання, а іноді воно переростає в ціль. Але як кинути пити алкоголь самостійно, без звернення до лікаря? Реально це взагалі або краще не випробовувати фортуну?
Алкоголь умовно можна вважати загальною назвою спиртних напоїв, тобто таких, які містять етанол в тому чи іншому кількості, або власне етиловий спирт. Згідно з медичної точки зору, алкоголь – це депресант, підтвердження того знайшлося ще в 1975 році. Фахівці Всесвітньої організації охорони здоров’я визнали його наркотичним засобом.