Провідні симптоми синдрому подразненого кишечника – це больові відчуття, що виникають у животі. Їх особливість в вираженою зв’язку з дефекацією. Після випорожнення кишечника біль проходять або значно зменшуються.
Основні діагностичні ознаки СРК були доповнені у 2006 році. У цьому ж році вперше офіційно затверджені симптоми синдрому подразненого кишечника у дітей, і з’явилася можливість використовувати діагноз СРК в педіатричній практиці.
У мають синдром роздратованого кишечника дієта займає провідне місце в лікуванні. При легкому перебігу захворювання правильне харчування допомагає значно поліпшити стан хворого без прийому медикаментів.
Всім пацієнтам рекомендується їсти 5-6 разів на добу невеликими порціями. Краще дотримуватися певного графіка прийому їжі – це сприяє нормалізації роботи травних залоз.
Достовірної відповіді на питання, що таке синдром роздратованого кишечника, наука ще не дала. Але причини синдрому роздратованого кишечника пов’язані з порушенням сприйняття больового імпульсу, що виникає в кишечнику.
Саме надмірна реакція на механічне подразнення шлунково-кишкового тракту призводить до появи у хворих СРК сильного болю, порушень стільця і тривоги за своє здоров’я.
СРК обумовлений підвищеною чутливістю кишечника до подразників і найбільш яскраво проявляється в стресових умовах. Лікування синдрому роздратованого кишечника спрямоване на усунення стресу, подразнюючих факторів і основних симптомів.
Псевдомембранозний коліт відноситься до інфекційних уражень кишечнику. Розвивається внаслідок розмноження в кишечнику клостридій типу dificile. Симптоми псевдомембранозного коліту крім болю і діареї включають гіпертермію.
Коліт виникає при запаленні в товстому кишечнику. Відповідно, симптоми коліту пов’язані, в основному, з порушенням ритму дефекації, змінами стільця і болями в животі.
Деякі різновиди коліту можуть супроводжуватися також зміною температури тіла, явищами інтоксикації, кровотечі з прямої кишки і іншими симптомами. Ці ознаки мають значення для постановки діагнозу захворювання, виявлення причини коліту і грамотного лікування.
При затримці стільця у малюка, багато батьків починають «бити тривогу» і відразу ж хочуть приступити до лікування. Тому, щоб не нашкодити дитині, давайте уточнимо, де норма, а де патологія.
Так, запор — це порушення функції кишечника, що проявляється уповільненням, утрудненням або недостатнім випорожненням кишечника (порівняно з фізіологічної і віковою нормою).
Запори є одним із чинників, що прискорюють розвиток геморою. Область заднього проходу є частиною системи травлення, тому зміни в роботі шлунково-кишкового тракту відбиваються і на анальної зони. З шлунка їжа подається в тонкий кишечник, а з нього вже в товстий.
У товстому кишечнику по мірі просування неперетравлених залишків їжі з них всмоктується вода, що призводить до формування більш твердих калових мас.
Запор у новонародженого змушує турбуватися всіх членів сім’ї. Побоювання виникають частіше за все із-за болів і дискомфорту, які відчуває дитина. Впоратися з запором допоможе розуміння його причин, адже саме на їх усунення направлено лікування.
Хвилювання пов’язані з появою ознак геморою при запорах у новонародженого. Батьки можуть помічати прожилки крові на калі, вибухання шишечок навколо ануса при напруженні.
Виношування дитини викликає безліч змін в організмі жінки. Не всі з них приємні. Запори при вагітності, в основному, виникають внаслідок здавлювання прямої кишки збільшеною маткою. Лікування їх у вагітних утруднене із-за неможливості усунення головної причини.